Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Статоцист, за винятком круглоротих, поділяється на два відділи: маточку і мішечок, що з'єднуються один з одним вузькою протокою. Ендолімфатична протока з'єднується з мішечком, а у ссавців також з маточкою. У риб у стінці маточки утворюються три кишенькові вирости, розміщені в трьох площинах. Центральні ділянки виростів розсмоктуються, внаслідок чого утворюються
Рис. 14.8. Схема розвитку головного мозку і рецепторів аналізаторів:
І, ІІ, ІІІ— послідовні стадії розвитку; 1 — головний мозок; 2— вічка Гессе в спинному мозку; 3— первинні чутливі клітини з еферентними відростками; 4 — рухові нерви; 5— непарна нюхова плакода; 5 — парні нюхові ямки; 6 — нюховий нерв; 7 — передній мозок; 7 — нюховий мозок; 7' — проміжний мозок; 8 — очний міхурець з вічками Гессе; 8 — очний бокальчик з чутливими клітинами і пігментним шаром; 9 — прозора частина шкіри; 9 — рогівка; 10 — бокалоподібні органи бічної лінії; 10 — слухова ямка; 10' — слухова плакода; 10" — слуховий міхурець (статоцист); 11 — аферентні відростки чутливих клітин; 11 — слуховий нерв; 12— середній мозок; 13— задній мозок; 14— скелетна капсула; 15— склера; 16— кришталик; 17— зоровий нерв
536
ОРГАНИ ЧУТТЯ
три півколові протоки. Стінка мішечка утворює мішкоподібний виріст — лаге-ну, яка розростається і у крокодилів, птахів та однопрохідних формує завитку у вигляді зігнутої трубочки. У більшості ссавців завитка утворює від 1,5 до 5 обертів. Усі описані органи, що сформувалися із слухової плакоди, називають перетинчастим лабіринтом. На стінках маточки й мішечка чутливі клітини формують плями рівноваги, а на стінці розширень півколових проток — гребені рівноваги, які є рецепторами присінкового аналізатора. На одній із стінок завитки (базилярній мембрані) чутливі клітини утворюють спіральний (кортіїв) орган— рецептор завиткового аналізатора.
Рис. 14.9. Розвиток перетинчастого лабіринту:
А — слухова плакода; Б— слухова ямка; Б, Г— слуховий міхурець у розрізі; Д Е— утворення півколових проток і протоки завитки; Є— перетинчастий лабіринт риби; Ж— перетинчастий лабіринт ссавців; З — розріз ампули протоки в ділянці гребеня рівноваги; 1 — ендолімфатична протока; 2— маточка; 3 — мішечок; 2, 3 — плями рівноваги; 4— півколові протоки; 5— зачаток завитки; 5 — лагена; 5' — завитка; 6 — ампула; 7 — купол гребеня; 8 — чутливі клітини; 8 — волоски чутливих клітин; 9 — гребінь; 10— нерв (штриховою лінією показано зміщення купола під час руху)
537
Розділ 14
Перетинчастий лабіринт оточений сполучною тканиною, яка заміщується хрящовою, а потім кістковою. Таким чином формується кістковий лабіринт. Перетинчастий і кістковий лабіринти утворюють внутрішнє вухо.
У наземних хребетних тварин виникає середнє вухо, яке сприймає звукові коливання і передає їх у внутрішнє вухо. Середнє вухо розвивається з першої вісцеральної щілини (бризкальця). Із зовнішнього розширеного відділу щілини утворюється барабанна порожнина, що закривається барабанною перетинкою. Внутрішній відділ щілини сполучається з порожниною глотки і називається слуховою (євстахієвою) трубою. У стінці барабанної порожнини, що відділяє її від внутрішнього вуха, є вікно присінка, яке закрите слуховою кісточкою — стовпчиком — columella (у земноводних, рептилій, птахів). Іншим кінцем стовпчик з'єднується з барабанною перетинкою. Стовпчик розвивається з під'язиково-щелепного хряща. Починаючи з рептилій, у стінці барабанної порожнини поряд з вікном присінка утворюється вікно завитки, закрите вторинною барабанною перетинкою.
У ссавців стовпчик перетворюється на стремінце, а з щелепової дуги розвивається ще дві слухових кісточки — коваделко (з піднебінно-квадратного хряща) і молоточок (з меккелева хряща). Молоточок одним кінцем з'єднується з барабанною перетинкою, а іншим — з коваделком. Між коваделком і стремінцем лежить сочевицеподібна кісточка. Таким чином формується ланцюжок слухових кісточок, на який діють стремінний м'яз і напружувач барабанної перетинки.
У амфібій барабанна перетинка розміщена на поверхні тіла. У рептилій, птахів і ссавців вона заглиблена і сполучається із зовнішнім середовищем зовнішнім слуховим ходом, який являє собою примітивне зовнішнє вухо. У ящірок і крокодилів по краю зовнішнього слухового ходу утворюється складка шкіри, яка у ссавців формує вушну раковину. В основі вушної раковини лежить еластичний хрящ, який виконує опорну функцію. Вушна раковина сприймає звукові коливання і за допомогою м'язів повертається в бік джерела звуку. Розмір, форма і положення вушної раковини у різних видів тварин та окремих порід різні.
? будова пврисшково-завиткового органа
Присінково-завитковий орган, або вухо, — Organum vestibulocochlearis, s. auris — складається із зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.
Зовнішнє вухо — auris externa — складається з вушної раковини (мушлі), м'язів вушної раковини*, зовнішнього слухового ходу і барабанної перетинки (рис. 14.10).
Вушна раковина — auricula — сприймає звукові коливання. Вона являє собою складку шкіри лійкоподібної форми, в основі якої лежить еластичний хрящ — cartilago auriculae. Звужений кінець раковини спрямований проксимально і з'єднується із зовнішнім слуховим ходом, розширений — спрямований дистально. На вушній раковині розрізняють човен і завитку.
