Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
У райдужці знаходяться м'язові клітини. Одні з них розміщені циркулярно, інші — радіально. Циркулярно розміщені клітини формують м'яз — стискач зіниці — m. sphincter pupillae, а радіально — м' яз — розширювач зіниці — m. dilatator pupillae. Розширенням і звуженням зіниці регулюється потік світла в глибину очного яблука.
Війкове тіло — corpus cilia-re 3— розміщене між райдужкою і власне судинною оболонкою, має вигляд смужки завширшки до 1 см (рис. 14.4). Його стінка утворює 100-110 радіальних складок
Рис. 14.3. Схема будови ока (розріз):
1— край верхньої повіки з віями і сальними залозами;
2— кон'юнктива і кон'юнктивальний мішок; 3— війкове тіло і війкова частина сітківки; 4 — білкова оболонка; 4 — решітчаста пластинка; 5— власне судинна оболонка, 6 — нервовий шар; 7 — пігментний шар сітківки; 8 — зоровий нерв; 9 — диск зорового нерва; 10 — порожнина очного яблука зі склистим тілом; 11 — кришталик; 12— підвішуюча зв'язка кришталика; 13 — передня і задня камери очного яблука; 14 — райдужка; 15— зіниця; 16— рогівка
529
Розділ 14
(гребенів), які формують корону війкового тіла — corona ciliaris 1. Кінці складок спереду закінчується війковими відростками — proc. ciliaris, до яких прикріплюється підвішуюча зв'язка кришталика — lig. Suspensorium lentis. Між волокнами зв'язки є лімфатичні щілини (канали Пті), які з'єднують задню камеру очного яблука з його порожниною. У війковому тілі лежить війковий м'яз — m. ciliaris, який разом з кришталиком утворює акомодаційний апарат ока.
Власне судинна оболонка — choroidea — розміщена на внутрішній поверхні білкової оболонки. На ній розрізняють внутрішню й зовнішню поверхні. Зовнішньою поверхнею вона з'єднується з білковою оболонкою, внутрішньою — з пігментним шаром сітківки. На внутрішній поверхні власне судинної оболонки є блискучий покрив — tapetum lucidum — різного кольору (блакитного, зеленого, синьо-зеленого).
Сітківка — retina — внутрішня оболонка очного яблука (див. рис. 14.3, 6). Вона поділяється на дві частини: зорову і сліпу. Зорова частина сітківки — pars optica retinae — складається з двох шарів: зовнішнього — пігментного і внутрішнього — нервового. Пігментний шар щільно прилягає до судинної оболонки. Нервовий шар легко відокремлюється від пігментного. Він тягнеться від виходу зорового нерва до війкового тіла і являє собою ніжну, прозору за життя оболонку, у якій видно кровоносні судини. У нервовому шарі сітківки містяться світлочутливі клітини (палички й колбочки). Крім них у цьому шарі є й інші нервові клітини, нейрити яких формують зоровий нерв. Його початок називають диском зорового нерва — discus nervi optici (див. рис. 14.3, 9). У центрі диска є випин — рудимент артерії склистого тіла. У ділянці диска світлочутливих клітин у сітківці немає, тому цю ділянку називають сліпою плямою. На початку оптичної осі ока, в центрі сітківки, розміщена жовта пляма — macula — ділянка найкращої світлочутливості.
Сліпа частина сітківки — pars cаёca retinae — за місцем розташування поділяється на райдужкову і війкову частини. Вона утворена двома шарами пігментних клітин, що зростаються з райдужкою і війковим тілом.
Світлозаломлювальні середовища. До них належать рогівка, внутрішньоочна рідина, кришталик і склисте тіло.
Криштталикк — lens — має форму двоякоопуклої лінзи (див. рис. 14.3, 11). Він і виконує функцію лінзи — заломлює світлові промені і передає обернене й зменшене зображення на сітківку. На кришталику розрізняють екватор, передній і задній полюси. На екваторі прикріплюється підвішуюча зв'язка кришталика. Кришталик за життя прозорий, щільної консисте-Рис. 14.4. Війкове тіло ока коня (вигляд зза- нції. Зовні він вкритий капсулою, 1у— .„ ¦ 2 б б під якою міститься паренхіма. Вона
1 — корона війкового тіла; 2 — білкова оболонка; 1
3— градинки
530
ОРГАНИ ЧУТТЯ
побудована з кори і ядра. Кора кришталика утворена довгими плоскими клітинами, що розміщені шарами на ядрі.
Склисте тіло — corpus vitreum — заповнює порожнину очного яблука. Воно прозоре, драглисте. Склисте тіло складається з водянистої рідини (98 %), що міститься між тоненькими фібрилами. На його передній поверхні є склиста ямка — fossa hyaloidea.
Кровоносні судини очного яблука поділяються на судини сітківки і судини судинної оболонки. Артерії сітківки беруть початок з війкових артерій, що входять у сітківку в ділянці диска зорового нерва, а артерії судинної оболонки — з коротких і довгих війкових артерій. Вени судинної оболонки виходять на поверхню ока в ділянці його екватора, де вони утворюють вихрові вени. Вихрові вени переходять у війкові вени.
Лімфатичних судин в очному яблуці немає. їх функцію виконують лімфатичні щілини і простори (надсклеральні, фонтанові, канали Пті).
Відносна маса очного яблука в окремих видів тварин різна. Найбільша вона у кішки, менша у собаки, вівці, коня, корови, свині. Кут між оптичними осями становить: у собаки 92°, у свині 118°, у корови 119°, у вівці 134°, у коня 137°. Величина кута між очними ямками тварин також різна. У собаки вона становить 79°, у свині 85°, у корови 94°, у коня 115°, у вівці 129°. Зіниця у свійських тварин має різну форму. У жуйних вона поперечно-овальна, у свині й собаки— округла, у кішки— має вигляд вертикальної щілини. На зіничному краї райдужки у жуйних є зернятка — granula iridis. У коня вони є тільки на верхньому краї зіниці, у жуйних — на верхньому й нижньому. У власне судинній оболонці ока свині блискучого покриву немає.
