Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Рис. 13.10. Головний мозок на фронтальному розрізі:
1 — substantia grisea; 2 — substantia alba; 3 — radiatio corporis callosi; 4 — corpus callosum; 5 — gl. pinealis; 6 — vermis; 7 — nemispherium; 8 — alveus hippocampi; 9 — fimbria hippocampi; 10 — plexus vasculosus; 11 — nucleus caudatus
468
НЕРВОВА СИСТЕМА
1. Нюхова цибулина — bulbus olfactorius 1 (див. рис. 13.7) — парний утвір у вигляді плоского і загнутого дорсально мозкового відростка, що виходить за передній край півкуль мозку в нюхову ямку решітчастої кістки. Дорсоме-діальний відділ цибулини побудований із сірої мозкової речовини, а латеро-вентральний — з білої мозкової речовини. В цибулині знаходиться шлуночок нюхової цибулини, порожнина якого заповнена ліквором і який є продовженням бічного шлуночка мозку. В нюхову цибулину входить нюховий нерв — n. olfactorius (І пара). Він складається з численних пучків нервових волокон — fila olfactoria, які відходять від нюхових клітин слизової оболонки носа і закінчуються на нервових клітинах цибулини. Отже, нюхові цибулини — це первинні нюхові центри.
2. Від нервових клітин нюхової цибулини беруть початок нюхові провідні шляхи. Вони утворюють білу мозкову речовину власне цибулини і нюхові шляхи — нюхову ніжку, медіальний та латеральний.
Латеральний нюховий шлях переходить на грушоподібну частку, вкриваючи на своєму шляху латеральну нюхову закрутку. Медіальний нюховий шлях досягає медіальної поверхні плаща, утворюючи підмозолисте поле — area subcallosa — і на своєму шляху вкриває медіальну нюхову закрутку — gyrus olfactorius medialis. Нюхові шляхи обмежують нюховий трикутник — trigonum olfactorium (див. рис. 13.7, 3) — із сірої мозкової речовини. Вони проводять імпульси від нюхової цибулини до клітин вторинних нюхових центрів у нюхових закрутках, нюхових трикутниках, підмозолистих полях, грушоподібних частках, а також у гіпоталамус і середній мозок.
3. Грушоподібна частка — lobus piriformis (див. рис. 13.7, 6) — розміщена медіально від латерального нюхового шляху і каудально від нюхового трикутника, медіально вона межує з ніжками великого мозку. Каудомеді-альною межею грушоподібної частки є медіальна погранична щілина, або
Рис. 13.11. Поперечний розріз головного мозку:
а — розріз на рівні ростральних горбків; б— схема будови смугастого тіла; 1 — ventriculus lateralis; 2 — nucleus caudatus; 3— nucleus lentiformis; 3 — pallidum; 4— capsula externa; 5— claustrum; 6— capsula interna; 7 — insula; 8 — ventriculus tertius; 9 — fissura hippocampi; 10 — lobus piriformis; 11 — pes hippocampi (cornu ammonis); 12— thalamus; 13— corpus geniculatum laterale; 14— lamina tecti; 15— corpus callosum; 16— gyrus cinguli; 17— corpus amygdaloideum; 18— plexus vasculosus
469
Розділ LS
щілина гіпокампа — fissura hippocampi. її можна побачити на медіальній поверхні півкуль після видалення проміжного мозку. У грушоподібній частці є порожнина, яка є заднім відділом бічного шлуночка мозку. Без чіткої межі грушоподібна частка каудально переходить у закрутку морського коника (гіпокампа) — gyrus hippocampi, розміщену на медіальній поверхні півкулі позаду щілини гіпокампа. Закрутка гіпокампа дорсально тягнеться в поясну закрутку (рис. 13.11, 6). Вона проходить над мозолистим тілом, спереду від якого з'єднується з підмозолистим полем, становлячи частину кори плаща. За своєю функцією грушоподібна частка є вторинним (підкірковим) нюховим центром.
4. Морський коник (гіпокампп) — hippocampus — своїм дорсальним відділом утворює дно бічного шлуночка, розміщуючись у порожнині шлуночка позаду від хвостатого ядра. Ці два утвори відділяються один від одного судинним сплетенням бічного мозкового шлуночка, яке має вигляд шнуропо-дібного губчастого тіла. Гіпокамп серпоподібно згинається латерокаудально й вентрально і зливається зі стінкою грушоподібної частки (див. рис. 13.11). Гіпокамп дорсально лежить на зорових горбах, відокремлюючись від останніх судинним сплетенням третього мозкового шлуночка. Сіра речовина гіпокампа є вищими асоціативними підкірковими нюховими і смаковими центрами. Вони тісно пов'язані з різними ділянками кори великих півкуль та підкірковими ядрами. Провідні шляхи їх утворюють склепіння та його похідні.
5. Склепіння— fornix (рис. 13.12, 2) — складається з провідних шляхів, які з'єднують гіпокамп із сосочковим тілом проміжного мозку. Окремі ділянки цього пучка волокон утворюють жолоб і торочку гіпокампа, ніжки, стовпи, тіло й передню спайку мозку.
Жолоб гіпокампа — alveus hippocampi (див. рис. 13.12, 6) — вкриває гіпо-камп з поверхні, оберненої в бічний шлуночок мозку. Він утворений волокнами, які йдуть від сірої мозкової речовини грушоподібної частки й гіпокам-па. По дорсолатеральному краю ці волокна утворюють торочку гіпокампа — fimbria hippocampi 4, яка продовжується рострально в ніжку склепіння — crus fornicis — і, з'єднуючись із ніжкою іншого боку, стає коротким тілом склепіння— corpus fornicis. Тіло склепіння є дорсальною стінкою третього мозкового шлуночка і поділяється на два стовпи склепіння. Медіально від хвостатих ядер вони прямують до соскоподібного тіла й сірого горба гіпоталамуса.
