Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Биология -> Рудик С. К. -> "Анатомія свійських тварин" -> 198

Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.

Рудик С. К. , Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. Анатомія свійських тварин: Підручник — К.: Аграрна освіта, 2001. — 575 c.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка): anstr2001.pdf
Предыдущая << 1 .. 192 193 194 195 196 197 < 198 > 199 200 201 202 203 204 .. 255 >> Следующая


451

Розділ LS

Сучасна кібернетика показала спільність цього принципу для управління й координації процесів, що відбуваються як в автоматичних пристроях, так і в живих організмах. З цієї точки зору в нервовій системі розрізняють зв'язок робочого органа з нервовими центрами, так звану «зворотну аферентацію», яка є своєрідною доповіддю центру про виконання наказу на периферії.

Під час взяття рукою якоїсь речі очі постійно вимірюють відстань між рукою і ціллю і свою інформацію у вигляді аферентних сигналів посилають у мозок, де відбувається перехід (замикання) на еферентні нейрони, які передають рухові імпульси в м'язи руки, що виконують необхідні дії для взяття предмета. М'язи однозначно впливають на рецептори, розміщені в них, і весь час надсилають мозку чутливі сигнали про положення руки в кожну дану мить. Така двостороння сигналізація по ланцюгах рефлексів відбувається доти, доки відстань між кистю руки і предметом не дорівнюватиме нулю, тобто доки рука не візьме річ. Отже, весь час відбувається самоперевірка роботи органа, яка можлива завдяки механізму зворотної аферентації, що має характер замкнутого кола в такій послідовності: центр — ефектор (мотор) — об'єкт (робочий орган, рецептор) — центр.

Без механізмів зворотного зв'язку живі організми не змогли б раціонально пристосовуватись до умов навколишнього середовища. Таким чином, крім відкритої системи слід мати на увазі й замкнуті рефлекторні дуги, по яких забезпечується зворотний зв'язок робочого органа із центрами нервової системи і які об'єднують рефлекторну координацію всієї її діяльності.

Нервова система поділяється на центральну і периферичну, а також на соматичну й автономну, або вегетативну. До центральної нервової системи належить головний і спинний мозок, а до периферичної— усі спинномозкові, черепномозкові вузли та нерви, а також вузли автономної системи. Автономна нервова система поділяється на симпатичну (судинну) і парасимпатичну (вісцеральну) частини. Парасимпатична частина автономної нервової системи пов'язана з внутрішніми подразниками і діє на м'язові елементи та залозисту епітеліальну тканину внутрішніх органів. Симпатична нервова система також пов'язана з внутрішніми подразниками, але діє на серцево-судинну систему, яка забезпечує обмін речовин у всіх органах.

Під час вивчення нервової системи слід мати на увазі й те, що регулювальну й координуючу роботу всіх органів і систем організму нервова система робить за активної участі таких важливих органів, як ендокринні залози. Гормони гіпофіза, надниркових та інших залоз впливають на процеси росту, обміну речовин і саму нервову систему.

<$> ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ БУДОВИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Основною структурною і функціональною одиницею нервової системи є нейрон— neuron. У ньому розрізняють тіло і відростки — дендрити з їхніми рецепторними закінченнями і аксон (нейрит) з його ефекторним закінченням (рис. LS.L).

Тіла нервових клітин у центральному відділі нервової системи (головний і спинний мозок) утворюють сіру мозкову речовину— substantia grisea, а на

452

НЕРВОВА СИСТЕМА

периферії — вузли, або ганглії (спінальні й автономні). Нервові волокна в центральній нервовій системі утворюють основу білої мозкової речовини — substantia alba — і виконують функції провідників нервових імпульсів. У периферичному відділі нервової системи вони входять до складу нервів і проводять імпульси від центра до периферії (рухові, або еферентні, волокна) або, навпаки, від периферії до центра (чутливі, або аферентні, волокна).

Усі нейрони містяться в спеціальному остові — нейроглії яка утворена гліальними клітинами; вони виконують захисну, а в центральній нервовій системі — трофічну й опорну функції. За об'ємом ці клітини становлять половину мозку, а за кількістю — до 90 %. В нейроглії проходять кровоносні судини, які відокремлюються від нейронів макроглією.

Рецепторні нервові закінчення чутливих нервових волокон (рецептори) сприймають подразнення і передають нервові імпульси по дендритах (рецепторних нервових відростках) у тіло нейрона.

Аксон (нейрит), або еферетний нервовий відросток, завжди один. Він передає імпульси — відповідь із тіла нейрона через синапси на інші нейрони або на робочі клітини (м'язові чи залозисті). Весь шлях від сприйняття дразнення до місця передавання збудження на виконавчі органи рефлекторною дугою (див. рис. 13.1).

по-

називають

Рис. 13.1. Рефлекторна дуга та її елементи:

А — схема будови нейрона; Б — поперечний розріз спинного мозку і схема рефлекторної дуги; 1 — дендрити; 2— колатераль аксона; 3— аксон; 4— сегменти мієлінової оболонки; 5— перетяжки мієлінової оболонки; 6 — тіло нейрона; 7 — оболонка нейриту; 8 — мієлінова оболонка; 9— нейролемоцит; 10 — ефектор-не нервове закінчення; 11 — м'язове волокно; 12 — шкіра; 13 — рецепторне нервове закінчення; 14 — вставний нейрон; 15— спинний мозок; 16— ефектор-ний нейрон; 17— його нейрит

453

Розділ LS

Найпростіша рефлекторна дуга являє собою ланцюг, що складається з трьох нейронів, один з яких знаходиться на периферії — чутливий, або рецепторний, нейрон, другий — розміщений у вентральних рогах спинного мозку або в рухових ядрах стовбура головного мозку і своїм аксоном з'єднується з робочим органом. Між цими нейронами міститься третій, так званий вставний, нейрон, який забезпечує передавання імпульсу з чутливої ланки рефлекторної дуги на рухову. Як правило, в рефлекторній дузі бере участь значна кількість нейронів у зв'язку з паралельним приєднанням вставних та ефекторних нейронів. Паралельне приєднання нейронів можливе завдяки наявності у нейронів великої кількості колатеральних зв'язків. У нервовій системі вищих хребетних тварин ланцюг нейронів складніший внаслідок послідовного приєднання вставних нейронів. Зазвичай у рефлекторній дузі бере участь величезна кількість нейронів (один нейрон може контактувати своїм дендритом більш як з 4 тис. інших нейронів, а своїм аксоном — з 27 тис. нейронів). За такої будови рефлекторної дуги збудження, що виникає навіть в одному рецепторному нейроні, передається клітинам різних виконавчих органів, при цьому забезпечується координація їхніх функцій.
Предыдущая << 1 .. 192 193 194 195 196 197 < 198 > 199 200 201 202 203 204 .. 255 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed