Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Відвідні лімфатичні судини відводять лімфу від органів. Вони беруть початок із сплетення внутрішньоорганних судин і, як правило, виходять з органів у місцях, де в них входять артерії, нерви і виходять вени. Разом із судинно-нервовими пучками відвідні судини прямують до лімфатичних вузлів. Тільки поверхневі (підшкірні) судини можуть самостійно прямувати до лімфатичних вузлів. Відвідні лімфатичні судини, що входять у лімфатичний вузол, називають приносними судинами. По виносних лімфатичних судинах відтікає лімфа від лімфатичних вузлів. Ці судини, з'єднуючись між собою, дають початок лімфатичним стовбурам і протокам Рис. 10.3. Сплетення внутрішньоорганних лімфати- (див далі) чних судин слизової оболонки глотки свині (препарат ^ ' А В. Т. Хомича, 1990)
420
лімфатична система
<$> лімфовузли (лімфатичні вузли)
Лімфовузли — lymphonodi (лімфатичні вузли — nodi lymphatici) —мають здебільшого бобоподібну і видовжено-овальну форму. Розміщені вони по ходу відвідних лімфатичних судин. Лімфовузли побудовані із сполучнотканинної строми і паренхіми, між якими розміщені синуси (рис. 10.4).
Сполучнотканинна строма складається з капсули 7 і трабекул 6. Паренхіма вузлів утворена лімфоїдною тканиною, яка в кірковій зоні розміщена компактно, у вигляді вузликів 3, а в мозковій — дифузно, у вигляді тяжів 4. Між капсулою й кірковою зоною знаходиться периферичний (крайовий) синус 2. Від нього починаються проміжні синуси. Вони розміщені між трабе-кулами та лімфоїдною тканиною кіркової зони і між тяжами мозкової зони. Проміжні синуси вливаються у ворітний синус 5, який лежить у ділянці воріт вузла. Стінки синусів обмежені шаром ендотеліоцитів, серед яких є мак-рофагоцити. З боку капсули у вузли входять приносні лімфатичні судини 1, через які надходить лімфа від окремих органів, їх груп, ділянок і частин тіла. Тому лімфатичні вузли називають регіонарними. Лімфа проходить через систему синусів і збирається у ворітному синусі. Сумарний діаметр синусів вузла більший за діаметр приносних лімфатичних судин, тому лімфа в синусах тече повільно. З ворітного синуса беруть початок виносні лімфатичні судини 10, які покидають вузол у ділянці його воріт. Ворота являють собою заглиблення стінки вузла, через які в нього входять артерії, нерви і виходять вени. У свині приносні лімфатичні судини входять у лімфатичні вузли через ворота, а виносні — покидають їх з боку капсули.
Лімфатичні вузли виконують захисну (бар'єрну) функцію. Сторонні для організму речовини, структури, які потрапили з течією лімфи у вузли, фаго-цитуються і нейтралізуються макрофагоцитами та ендотеліоцитами. Очищена від сторонніх речовин лімфа відтікає від вузлів через виносні судини. Цей процес у вузлах відбувається постійно. Якщо в лімфовузли надходить лімфа з органів, у яких локалізований патологічний процес, вона містить
Рис. 10.4. Схема будови лімфатичного вузла:
А — загальна схема; Б— лімфовузол свині; 1 — приносна лімфатична судина; 2— крайовий синус; 3 -лімфоїдні вузлики; 4— мозкові тяжі; 5— ворітний синус; 6 — трабекула; 7— капсула; 8— артерія; 9-вена; 10— виносна лімфатична судина
421
Розділ 10
значну кількість збудників захворювання, токсинів та продуктів запалення. У такому разі бар'єрна функція лімфовузлів порушується і вони реагують на це запаленням. Це явище має велике значення в практичній роботі фахівців ветеринарної медицини під час клінічного обстеження тварин, експертизи туш, особливо вимушено забитих тварин.
Крім бар'єрної лімфовузли виконують і інші функції. У них завершується лімфоцитопоез — диференціація під впливом антигенів Т- і В-лімфоцитів в ефекторні клітини, формуються фактори клітинного і гуморального імунітету, відбувається обмін між лімфою і кров'ю, депонується лімфа. Скорочення пучків міоцитів, розміщених у сполучнотканинній стромі лімфовузлів, забезпечують течію лімфи в синусах вузлів і виштовхування її у виносні судини.
Синуси окремих лімфовузлів можуть заповнюватися кров'ю. Такі вузли називають гемолімфатичними. Вважають, що вони у жуйних не мають при-носних і виносних лімфатичних судин і виконують функції, властиві селезінці.
Розміри лімфовузлів коливаються в широких межах. Бобоподібні лімфовузли мають діаметр від кількох міліметрів до 6 сантиметрів. Довжина ви-довжено-овальних вузлів може досягати 10—11 см. Найбільші лімфовузли у великої рогатої худоби, собаки і свині, найменші — у коня.
Лімфовузли розміщені поодиноко і групами. У коня, як правило, вони формують пакети вузлів. У кожному з пакетів нараховується кілька десятків вузлів.
Кількість лімфовузлів у різних видів тварин неоднакова. Найбільше вузлів у коня— 8000, у великої рогатої худоби— 300, у свині— 190, у собаки — 60. Кількість лімфовузлів залежить від типу їх будови: концентрованого, проміжного і дисперсного. Лімфовузли концентрованого типу зустрічаються у собаки. У коня лімфовузли переважно дисперсного типу. Проміжні лімфовузли спостерігаються в усіх видів свійських ссавців.
В основу класифікації лімфовузлів покладено топографічний принцип, тобто їх розміщення відносно окремих органів, кровоносних судин, частин і ділянок тіла. Розрізняють поверхневі й глибокі вузли. Поверхневі лімфовузли розміщені під шкірою і їх можна пропальпувати. Лімфовузли, які лежать на стінках порожнин, називають парієтальними, на стінках нутрощів — вісцеральними. Залежно від органів, від яких лімфовузли збирають лімфу, їх поділяють на шкірні, м'язові, вузли нутрощів та комбіновані (шкірно-м'язові та ін.). Лімфовузли бувають постійні і непостійні, парні і непарні. Парні лімфовузли голови, шиї, кінцівок, стінок грудної, черевної й тазової порожнин, парних нутрощів.
