Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
у вену.
Система лімфатичних судин у хвостатих амфібій, личинок безхвостих амфібій і рептилій подібна до такої у риб. У стінці парасагітально розміщених підшкірних лімфатичних судин хвостатих амфібій знаходиться багато лімфатичних сердець. У рептилій їх лише дві пари: головні й хвостові. У дорослих безхвостих амфібій підшкірні судини зливаються і утворюють підшкірні лімфатичні простори. У них, як і в рептилій, тільки дві пари лімфатичних сердець — головні й хвостові. Головні серця лежать у ділянці плечового пояса, хвостові — тазового пояса. Перші перекачують лімфу в хребетні вени, другі — в клубові.
Лімфатичні судини у вигляді систем трубочок з клапанами вперше виникли у птахів. У них немає лімфатичних сердець. Останні виявляються у ембріонів та окремих безкільових. У частини во-
Рис. 10.1. Схема кровообігу і лімфовід-току:
1 — серце; 2 — артерія; 3 — кровоносні капіляри; 4 — вена; 5— тканини тіла; 6— лімфатичні капіляри; 7 — лімфатичний вузол; 8— грудна протока
418
лімфатична система
доплавних птахів розвиваються й лімфатичні вузли.
Найповніше всі компоненти лімфатичної системи представлені у ссавців.
Онтогенез. Лімфатичні судини виникають пізніше від кровоносних (на ранніх етапах пренатального періоду онтогенезу). Питання про джерело їх розвитку досі є дискусійним. З цього приводу існує три теорії: відцентрова, доцентрова й комбінована. Прихильники відцентрової теорії вважають, що лімфатичні судини утворюються з випинань (мішків) стінок вен, які проростають на периферію. Прихильники ж доцентрової теорії, яка нині є панівною, вважають, що лімфатичні судини розвиваються з мезенхіми незалежно від кровоносних судин і через лімфатичні протоки з'єднуються з системою краніальної порожнистої вени. Інші дослідники відстоюють точку зору, згідно з якою лімфатичні судини розвиваються паралельно з мезенхіми і випинань стінки вен (комбінована теорія). Розвиток лімфатичних судин перебуває в тісному зв'язку з кровоносними судинами, в результаті чого відбувається їх з'єднання в ділянці шиї.
Лімфатичні вузли розвиваються з мезенхіми та лімфатичних судин. Із скупчень мезенхіми в петлях лімфатичних судин розвивається паренхіма (лімфоїдна тканина) вузлів, а із стінки судин та навколишньої мезенхіми — сполучнотканинна строма і система синусів. Більшість лімфатичних вузлів формується в другій половині пренатального періоду онтогенезу.
<$> ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ
Лімфатичні судини починаються сліпо в стінках органів і поділяються на внутрішньоорганні й позаорганні. Внутрішньоорганні лімфатичні судини
розміщені в тканинах органів і складаються з капілярів, посткапілярів та внутрішньоорганних судин у вузькому розумінні цього слова.
Лімфатичні капіляри (лімфокапіляри) є початковим відділом лімфатичних судин. Вони містяться у волокнистій сполучній тканині органів, яку дренують. Стінка лімфатичних капілярів, на відміну від кровоносних, утворена тільки шаром ендоте-ліоцитів і перебуває в тісному зв'язку з міжклітинною речовиною. Між ендотеліо-цитами є міжклітинні щілини, які за певних функціональних станів капілярів і середовища, що їх оточує, можуть значно розширюватися. Завдяки цим особливостям будови стінки лім-фокапіляри забезпечують дренажну функцію лімфатичної системи і функцію відведення жиру із стінки
кишки. Діаметр лімфатич-
Рис. 10.2. Сітка лімфатичних капілярів слизової оболонки глотки собаки (препарат В. Т. Хомича, 1990)
419
Розділ 10
них капілярів значно перевищує діаметр кровоносних і коливається від 7 до 900 мкм.
Лімфокапіляри починаються сліпо, що особливо добре видно у плода. З'єднуючись між собою, вони утворюють сітки капілярів (рис. 10.2). Лімфатичних капілярів немає в епітелії, хрящах, мозку, плаценті, оболонках і кришталику очного яблука, паренхімі селезінки.
Посткапіляри — це продовження лімфокапілярів. Від останніх вони відрізняються тим, що їх стінка утворює клапани, які забезпечують течію лімфи в певному напрямку.
Внутрішньоорганні лімфатичні судини беруть початок з посткапілярів. їх стінка побудована з трьох оболонок: інтими, медії, адвентиції. На відміну від кровоносних судин стінка лімфосудин дуже тонка. На внутрішній поверхні судин є клапани. В місцях їх розміщення на стінках утворюються перетяжки, внаслідок чого судини мають вигляд нанизаних на нитку намистин. Клапани судин забезпечують доцентровий рух лімфи. Течія лімфи в судинах забезпечується не лише скороченням їх стінок, а й значною мірою скороченням навколишніх тканин і органів (м'язова тканина, пульсація артерій, перистальтика кишок та ін.). Судини з'єднуються між собою анастомозами і формують сплетення судин (рис. 10.3).
Позаорганні лімфатичні судини проходять за стінками органів. Вони поділяються на відвідні судини, виносні судини лімфатичних вузлів і основні лімфатичні стовбури та протоки. Стінка позаорганних судин має таку саму будову, як і стінка внутрішньоорганних судин. Оскільки стінка судин дуже тонка, а її вміст безбарвний, позаорганні судини, за винятком грудної протоки і поперекової цистерни (збірника молочного соку) — cisterna chyli, невидимі. Виявляються ці судини після попереднього їх наповнення розчином чорної туші або іншими забарвленими масами.