Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Биология -> Рудик С. К. -> "Анатомія свійських тварин" -> 185

Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.

Рудик С. К. , Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. Анатомія свійських тварин: Підручник — К.: Аграрна освіта, 2001. — 575 c.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка): anstr2001.pdf
Предыдущая << 1 .. 179 180 181 182 183 184 < 185 > 186 187 188 189 190 191 .. 255 >> Следующая


O Вени тазової кінцівки

Вени тазової кінцівки, як і грудної, утворюють глибоку й поверхневу магістралі (рис. 9.43; рис. 9.44).

Глибока венозна магістраль супроводжує артеріальну

магістраль з її гілками, має однакові назви. Починається вона дорсальними й плантарними плесновими венами.

Поверхнева венозна магістраль — це підшкірні вени вільної кінцівки (стило-, зейго- і автоподія). Прихована медіальна (підшкірна) вена гомілки й лапи — v. saphena medialis — більш розвинута, ніж латеральна, і починається від дорсальної плеснової вени. Проходить по медіальній поверхні гомілки й стегна і впадає в стегнову вену.

Латеральна прихована (підшкірна) вена гомілки і стопи починається дорсальною гілкою (ramus dorsalis) від дорсальних поверхневих вен та планта-рною гілкою від плантарних плеснових вен, проходить по дорсальній поверхні гомілки, потім під литковим м'язом впадає в каудальну стегнову вену. У ділянці заплеснового суглоба всі три венозні магістралі анастомозують одна з одною.

Дрібним тваринам у приховану (підшкірну) вену гомілки і стопи вводять лікарські препарати.

¦ ВІКОВІ ЗМІНИ СИСТЕМИ ВЕНОЗНИХ СУДИН

Для всіх тварин вікові зміни характеризуються наявністю деформацій, звивистістю і зменшенням еластичності венозної стінки.

У вен з віком розширюються окремі ділянки, потовщується адвентиція, збільшується депонування крові, що призводить до зменшення ударного

415

Розділ 9

об'єму серця. Атрофується поздовжній м'язовий шар венозних магістралей кінцівок.

Редукція кровообігу в ділянці кровоносного русла відбувається внаслідок виключення венозних колатералей при загальному наповненні функціонуючих. В останніх потовщується інтима і виникає складчастість медії. У відповідь на порушення венозного руху крові виникає вено-артеріальна реакція — потоншуються стінки артеріол, що призводить до зменшення притоку крові і як наслідок — порушення венозного відтоку.

Зміна інтраорганних вен зумовлюється здебільшого перебудовою навколишнього інтерстицію цього органа.

Розділ

10

<$> Розвиток лімфатичної

системи

<$> Лімфатичні судини

<$> Лімфовузли (лімфатичні вузли)

<$> Основні лімфатичні стовбуриі протоки

система — systema lym-є складовою частиною сер-

Лімфатична цево-судинної системи. Вона морфологічно й функціонально доповнює кровоносну систему. До її складу входять лімфатичні судини (капіляри, посткапіляри, судини, стовбури і протоки) і лімфатичні вузли. Поодинокі лімфоїдні вузлики та їх групи (мигдалики, пейєрові бляшки), які вважали компонентами лімфатичної системи, останнім часом відносять до органів кровотворення та імунного захисту. Лімфатична система виконує численні функції, спрямовані на підтримання гомеостазу організму. Основними з них є: дренажна, відведення жиру із стінки кишок, захисна та імуногенезу.

Дренажна функція лімфатичної системи полягає в тому, що лімфатичними судинами з міжклітинної речовини волокнистої сполучної тканини відводяться не лише продукти обміну речовин, що перебувають у стані електролітів, а й сполуки з високою молекулярною масою (ліпоїди, протеїди, їх сполуки з вуглеводами) і структури, побудовані з них (окремі види клітин, клітинний детрит, мікроорганізми, токсини, продукти запалення тощо), тобто речовини, які не можуть проникнути в кровоносні капіляри. Жир, що утворюється в стінці кишок і має високу молекулярну масу, також відводиться лімфатичними судинами. Речовини, які потрапили в лімфатичні судини, з течією лімфи через грудну протоку надходять у краніальну порожнисту вену. Отже, лімфатичні судини доповнюють тільки венозну частину кровоносних судин і є складовою частиною системи відтоку (рис. 10.1).

Захисну функцію та функцію імуногенезу лімфатичної системи забезпечують лімфатичні вузли (див. далі).

417

Розділ 10

<$> РОЗВИТОК ЛІМФАТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Філогенез. У безхребетних і нижчих хребетних тварин серцево-судинна система не поділяється на кровоносну й лімфатичну. В її судинах тече гемолімфа. Окремі складові частини лімфатичної системи є у круглоротих та деяких видів хрящових риб. Вони представлені порожнинами (синусами), які розміщені під шкірою та на кишках і сполучаються з кровоносними судинами. Синуси заповнені гемолімфою. В подальшому з них утворюються судини.

Самостійна лімфатична система вперше виникає у костистих риб. Вона поділяється на парієтальну й вісцеральну системи лімфатичних судин, стінка яких утворена шаром ендотеліоцитів. Парієтальна система складається з підшкірних судин, розміщених у парасагітальних і сегментальних площинах, і паравертебральних судин, що лежать біля хребетного стовпа. Субвер-тебральні судини відповідають грудній протоці ссавців. Судини вісцеральної системи розміщені на стінках внутрішніх органів. Лімфатичні судини

обох систем заповнені лімфою і в деяких місцях сполучаються з венами. В окремих видів риб (вугри) у стінці лімфатичних судин, перед їх з'єднанням з хвостовою веною, утворюється м'язова оболонка. Ці ділянки судин називають лімфатичними серцями. їх тільки одна пара. Активно скорочуючись, вони проштовхують лімфу з лімфатичних судин
Предыдущая << 1 .. 179 180 181 182 183 184 < 185 > 186 187 188 189 190 191 .. 255 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed