Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
404
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА
Венозна кров від кишок відтікає в підкишкову вену, яка в печінковому відростку розгалужується на сітку капілярів, утворюючи систему ворітної вени. З неї кров печінковою веною виноситься в черевну аорту. Кров із судин хвоста відводиться по хвостовій вені в підкишкову вену. Наявна в ланцетника підкишкова вена завжди закладається в зародку хребетних тварин.
З розвитком ворітної системи нирок хвостова вена втрачає зв'язок з парними кардинальними венами, які проходять по дорсальній стінці черевної порожнини. З розвитком ворітної системи печінки всі кишкові судини об'єднуються у ворітну вену, сама ж підкишкова вена в нижчих хребетних (круглоротих і селахій) може зберігатися як невелика судина, що проходить уздовж спірального каналу (рис. 9.36).
У риб хвостова вена — v. caudalis — біля нирок поділяється на дві прино-сні ворітні вени нирок, які галузяться в них до капілярів. Ниркові вени об'єднуються з кожного боку в поздовжній стовбур, який спрямовується вперед до задніх кардіальних вен — v. cardialis anterioses s. v. iugulares, що відводять кров від голови, утворюють разом короткий поперечний стовбур — кюв'єрову протоку — d. Cuvieri, яка йде у венозну порожнину серця. З тазових кінцівок клубові вени (v. iliacae) спрямовуються вперед у черевній стінці тіла, утворюючи бічні вени — v. lateralis, які впадають у кюв'єрові протоки, приєднавши підключичні вени — v. subclaviae — від грудних плавників.
У кісткових риб більшою стає права кардинальна вена, що збирає кров від задньої половини лівої нирки, а ліва — тонша і коротша.
У кистеперих ганоїдів і дводишних риб виникає непарний венозний стовбур — каудальна порожниста вена. Вона розвивається за рахунок кардинальних вен (у дводишних за рахунок правої кардинальної вени, а у наземних хребетних — за рахунок обох) і входить безпосередньо у венозну пазуху. Ниркові вени впадають у кардинальну порожнисту вену, кардинальні ж гілки метамерно збирають кров з бічних стінок. З утворенням каудальної порожнистої вени ниркова вена з'єднується з нею біля її основи.
У дводишних риб обидві клубові вени віддають гілки на з'єднання з ворітною веною нирок, а потім спрямовуються до черевної стінки тіла вперед і з'єднуються в непарний стовбур черевної вени — v. abdominalis, яка несе кров у праву кюв'єрову протоку. Підключичні вени приймають великі бічні шкірні вени і впадають незалежно у кюв'єрову протоку. Легенева вена — v. pulmonalis — прямує від легень до основи печінкової вени (в ганоїдних) або впадає у венозну пазуху, по стінці якої продовжується до лівої половини передсердя.
З виходом тварин з водного середовища на сушу відбулися значні зміни в будові системи газообміну.
В амфібій венозна судинна сітка дуже подібна до такої у дводишних риб. У них хвостова вена поділяється на дві ворітні вени нирок, з якими з'єднується внутрішня гілка клубової вени. Від нирок кров збирається в задню порожнисту вену, яка приймає ниркову вену і впадає у венозну пазуху. Кардинальні вени зберігають симетричне розміщення і приймають вени від стінок тіла, а також з'єднуються з каудальною порожнистою веною. Зовнішні
405
Розділ 9
гілки клубових вен приймають вени, що відводять кров від задньої кишки, і об'єднуються в непарну черевну вену, яка впадає у ворітну вену печінки, що збирає кров від усіх кишок.
Кров від голови відтікає по яремних венах. Підключичні вени відводять кров від грудних кінцівок.
У рептилій хвостова вена разом з гілкою клубової вени ще віддає ворітну вену нирок. Це характерно і для птахів. У ссавців ворітна вена нирок зникає зовсім. У птахів редукуються зяброві судини. Серце поділяється на ліву й праву частини. Венозний синус повністю входить до складу правого передсердя. Ворітна вена нирок нерозвинута. Каудальна порожниста вена входить у праве передсердя, і на шляху в неї впадає ниркова вена.
Ускладнення будови організму ссавців та обміну речовин призводить до зміни структури системи венозних судин.
У ссавців черевна вена розвивається як парна судина, що дає початок пупковим венам зародка. Каудальна порожниста вена стає краще розвинутою. Великий стовбур, утворений об'єднанням яремної та підключичної вен, називають краніальною порожнистою веною.
Для ссавців характерне асиметричне розміщення головних венозних стовбурів. Це залишки кардинальних вен (хребетних), які називають непарними венами — v. azygos. Непарна вена відводить кров від стінок тіла і впадає в краніальну порожнисту вену.
¦ ОНТОГЕНЕЗ СИСТЕМИ ВЕНОЗНИХ СУДИН
За плацентарного кровообігу, коли серце знаходиться в шийній ділянці і ще не розділене перегородками на венозну й артеріальну половини, система венозних судин порівняно проста. Уздовж тіла зародка проходять великі вени: у ділянці голови — передні права й ліва кардинальні вени, в інших частинах тіла — праві й ліві каудальні кардинальні вени. Наближаючись до венозного синуса серця, передні й задні кардинальні вени зливаються, утворюючи кюв'єрові протоки, які тільки потім впадають у венозний синус серця. Поряд з кардинальними венами є ще один непарний венозний стовбур — первинна v. cava interior, який також впадає у венозний синус.
