Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
А — плечова; Б — стегнова; В — променева та великогомілкова; Г — п'ясткова та плеснова кістки
402
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА
виток різних внутрішньосудинних утворів. Наявність всередині вен сфінк-тероподібних клапанів свідчить про їх допомогу в депонуванні крові в окремих частинах організму, регулюванні течії крові шляхом її перерозподілу, а також зумовлює рух крові до серця.
Клапани являють собою складку інтими і розміщені здебільшого в місцях впадіння дрібних вен у більші або ж по ходу вени на відстані 2—19 см один від одного. Кількість клапанів більша в тих венах, кров у яких тече в напрямі проти дії сили гравітації (особливо в кінцівках). У таких випадках клапани зумовлюють порогову течію крові.
Форма клапанів різна і залежить від віку тварини, місця розміщення вени, умов гемодинаміки в ній. У венах молодих тварин трапляються переважно юні форми клапанів. Вени мають невеликий просвіт і однопарусні клапани. У венозних магістралях дуже часто бувають дво-, трипарусні клапани. З віком тварини кількість клапанів зменшується. Клапанів немає в краніальній і каудальній порожнистих венах, системі ворітної вени, венах головного й спинного мозку, ниркових венах та венах копитової стінки.
Депонувальну функцію системи венозних судин виконують м'язові потовщення в місцях об'єднання дрібних вен у магістралях.
У внутрішньокісткових венах трапляються клапаноподібні структури — трабекули, їх роль часто виконують артерії, пронизні або такі, що випинаються в їхні просвіти.
Оскільки місткість венозних судин значно перевищує об'єм крові, можна стверджувати, що сфінктероподібні структури і клапани виконують функцію перерозподілу крові, захищаючи венозне русло від пасивного переміщення під дією органів апарату руху.
Закономірність ходу і галуження вен. Вени, як і артерії, утворюють магістралі й бокові гілки. Магістральні вени (одна або дві) супроводжують артерії, утворюючи пучки, де проходять також нерви і лімфатичні судини. Магістралі вен ідуть завжди найкоротшим шляхом. На своєму шляху венозні магістралі приймають бокові гілки, які відводять кров від органів або їх частин. Венозні судини проходять більш поверхнево, ніж артеріальні. На відміну від артерій, вени утворюють глибокі й поверхневі гілки. Бокові гілки вен, які проходять паралельно головному стовбуру, називають колатераля-ми. Венозні колатералі завжди анастомозують з магістральним стовбуром, що дає можливість заміщати магістраль у разі її пошкодження або порушення кровотоку в ній.
Вени сполучаються одна з одною через численну кількість великих сполучних гілок — анастомозів. Кількість анастомозів збільшується із зменшенням просвіту вен. В окремих частинах тіла, здебільшого на кінцівках, артерії безпосередньо переходять у вени, утворюючи артеріовенозні анасто-мози. Артеріовенозні анастомози регулюють надходження крові в мікроцир-куляторне русло, змінюють швидкість і напрям течії крові в периферичних судинах.
Система венозних судин через краніальну порожнисту вену тісно пов'язана з лімфосистемою.
403
Розділ 9
¦ РОЗВИТОК СИСТЕМИ ВЕНОЗНИХ СУДИН
Система венозних судин у процесі їх розвитку зазнала значних змін. Зміна її структури пов'язана переважно з посиленням обміну речовин і ускладненням будови тваринного організму, особливо органів, що забезпечують обмін з навколишнім середовищем, — органів дихання, травлення й виділення.
У найпростіших одноклітинних організмів, що живуть у воді, обмін речовин відбувається шляхом осмосу — безпосереднім проникненням в організм продуктів, необхідних для його життєдіяльності. У багатоклітинних організмів вже не всі клітини перебувають в однакових умовах, тому деякі з них (що лежать глибше) живляться тільки через дифузний рух тканинної рідини, яка забезпечує обмін речовин.
З подальшим ускладненням організму тварин і збільшенням його функцій формується спеціальне ложе, яке утворюють канали — лакуни. Вони в примітивному стані утворюють відкриту систему судин (без стінок), які сполучаються з особливими синусами тіла.
Вперше дуже просто побудована замкнена судинна система виникає в немертин — класу червів, які мають одну спинну і дві черевні судини, що переходять одна в одну на кінцях тіла. Кров по спинній судині тече до голови, а по черевних — від голови.
У більш складних червів спостерігається наявність уже сегментарних судин, що з'єднують між собою магістралі.
У хордових, як проміжної ланки між хребетними й безхребетними тваринами, у зв'язку з наявністю зябрового дихання вже є пульсуюча черевна аорта, по якій тече венозна кров, і приносні судини, що приносять кров у зябра для забезпечення її киснем. Із зябрових артерій кров розноситься по всьому організму, віддаючи кисень клітинам і, одержуючи в обмін вуглекислий газ, стає венозною.
Рис. 9.36. Схема ембріонального розвитку порожнистих вен:
А-Е — послідовні стадії розвитку; 1 — v. iugu-laris; 2 — v. subclavia; 3 — v. hepatica; 4 — v. cava caudalis; 5 — v. cardinalis; 6 — первинна нирка; 7 — v. ischii; 8 — v. iugularis externa; 9 — pars abdominis v. cardinalis; 10 — v. iliaca communis; 11 — v. iliaca interna; 12 — pars thoracalis v. cardinalis; 13 — v. iliaca externa; 14 — v. cava cranialis; 15 — sinus coronalis; 16 — v. azigos dextra; 17 — v. azigos sinistra; 18 — v. renalis
