Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Вени мають вигляд сітки порожнистих трубок, подібних до артеріальних. Як правило, вони мають такі самі назви, що й артерії, які вони супроводжують. Проте венозні судини дуже відрізняються від артеріальних. По венах кров тече в напрямі до серця, що зумовлено як гемодинамікою, так і будовою стінки вен.
Слід пам'ятати, що за звичайних умов тиск у венах значно нижчий, ніж в артеріях, а в деяких венах навіть нижчий за атмосферний. Різниця тиску в артеріях і венах зумовлює не лише рух і швидкість течії крові від периферії до серця, а й є однією з причин значного зменшення товщини й еластичності їхньої стінки порівняно з товщиною стінки артерій. Відношення товщини стінки вен до її діаметра становить 0,01—0,02, а в артерій — 0,06—0,08. Очевидно, завдяки цьому за нормальних умов у венозному руслі організму тварини зосереджено близько 80 % всього об'єму крові судинної системи великого кола кровообігу. В зв'язку з цим вени виконують значну роботу в регулюванні хвилинного обміну крові порівняно з артеріями.
Завдяки великій кількості депонованої крові вени відіграють активну роль у терморегуляції та регулюванні центрального й периферичного кровообігу організму. Наявність великої кількості рефлексогенних ділянок у стінці вен зумовлює зниження артеріального притоку крові в разі порушення венозного відтоку. Ефекторну іннервацію вен виконує автономна нервова система.
Анатомічна й гістологічна будова вен змінюється залежно від їх топографії, віку та індивідуальних властивостей організму, системи органів чи окремого органа.
400
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА
Враховуючи морфофункціональні властивості й клінічне значення в практиці ветеринарної медицини, у тварин розрізняють такі типи вен:
1. Венозні колекторні магістралі. Це трубки великого діаметра, по яких тече кров. До них належать всі екстраорганні магістральні стовбури і частина внутрішньоорганних колекторів. Вони характеризуються наявністю, крім адвентиції, пухкого сполучнотканинного ложа, багатого на жирову тканину, що часто огортає також супровідні артерії й нерви.
2. Внутрішньоорганні вени, що виконують функції обміну, теплорегуляції, депонування крові. За зовнішню оболонку (ложе) вони мають інтер-стицій органа. Ці вени поділяють на посткапілярні вени, венули й дрібні вени.
Венозні судини шкіри розміщені в три шари й виконують крім загальновідомої функції депо крові (депонується 10 % об'єму крові всього організму) нейрогуморальну функцію.
Венозні судини скелетних м'язів мають будову, подібну до будови вен шкіри. Проте вени скелетних м'язів відрізняються меншим просвітом, наявністю непосмугованих м'язових клітин у всіх трьох шарах, які мають поздовжнє й циркулярне розміщення, що забезпечує рух крові під час скорочення м'язових волокон.
Венозні судини кістки як органа. Будова внутрішньокісткових вен залежить насамперед від твердості органа та його кровотворної функції.
Посткапілярні венули діаметром до 300—500 мкм називають синусоїдами. Вони мають стінку з одного шару ендотелію, як і в інших органах (серці, селезінці). їхньою стінкою може бути також кісткова перекладка або гемопое-тичний острівець мієлоїдної тканини. Синусоїди виконують основну дренажну функцію, а також відводять новоутворені формені елементи крові в загальний кровообіг.
Будова дрібних і середніх вен також однакова, однак вони мають більшу кількість анастомозів як між венозними сітками окремих частин кістки, так і між кістками, утворюючи єдину систему венозних судин скелета, що зумовлює його інтегрувальну функцію в організмі.
Хід і галуження внутрішьокісткових вен також мають свої особливості (рис. 9.35). В діафізі трубчастої кістки тип галуження магістральний, в епіфізах — деревоподібний, кущоподібний та розсипний. Взаємовідношення вен і артерій подвійне — у діафізі артерії супроводжують магістральну вену, обплітаючи її гілками, а в епіфізах — навпаки, вени спіралеподібно супроводжують артерії. В окремих частинах кістки внутрішньокісткові вени утворюють чудесні сітки, що зумовлює більш інтенсивну течію крові в екстраор-ганних венах.
Венозні судини паренхіматозних органів (нирок, надниркових залоз, статевих залоз та ін.). Стінки внутрішньоорганних вен здебільшого не мають м'язових структур, але у них є каркас з аргерофільних та колагенових волокон, які продовжуються в навколишню сполучну строму органа.
У мікроциркуляторному руслі відбувається обмін речовин між кров'ю й тканиною. Порушення в цій системі призводять до змін у трофіці та функції тканин і органів. Посткапілярні венули мають діаметр від 8 до 500 мкм, а стінки їх побудовані з шару ендотеліальних клітин і такого самого (за тов-
401
Розділ 9
щиною) шару розміщених уздовж колагенових волокон та фібробластів. Ве-нули, різко звужуючись до 40—50 мкм, забезпечують дуже повільну течію крові, що сприяє перебігу обмінних процесів.
На відміну від артерій, гемодинамічні властивості вен зумовлюють роз-
Рис. 9.35. Схема внутрішньокісткових вен трубчастих кісток кінцівок великої рогатої худоби (за Б. В. Криштофоровою, 1999):
