Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Кінцеві гілки ворітної вени проходять між печінковими часточками і називаються міжчасточковими венами — vv. interlobulares. На внутрішній стінці кровоносних капілярів містяться зірчасті (купферові) клітини, які виконують фагоцитарну функцію. Через ці капіляри проходить змішана кров. Саме тут кров, протікаючи між печінковими клітинами, розміщеними рядами (балками), взаємодіє з ними. Кров, пройшовши капіляри, збирається в центрі кожної часточки в загальну (центральну) вену. Центральні вени — vv. centrales — всіх печінкових часточок зливаються між собою в печінкові вени, які відводять кров з печінки в задню порожнисту вену.
Печінка — масивний орган, її маса у коня становить близько 1,2 % маси тіла (5000 г), у великої рогатої худоби— 1,1 (4500), у свині— 2,5 (2400), у собаки — 2,8-3,4 %> (400-500 г). Маса печінки залежить від її кровонапов-нення й індивідуально дуже мінлива.
283
Розділ 55
Жовчний міхур — vesica fellea (див. рис. 5.23, 11) — являє собою грушоподібної форми резервуар для жовчі, де жовч згущується приблизно в 3-5 разів внаслідок всмоктування води його слизовою оболонкою. Саме тому жовч, що надходить у кишки, має різний склад залежно від того, звідки вона надійшла (загальна печінкова протока чи жовчний міхур). Жовчний міхур може бути розділений внутрішньою перетинкою (лев) або його зовсім може не бути (кінь, верблюд, олень, слон, пацюк). Стінка жовчного міхура складається із слизової, м'язової й серозної оболонок.
У великої рогатої худоби (див рис. 5.23, В) печінка відносно невелика, буро-червоного кольору із слабко вираженими частками. Лише між лівою 1 і квадратною 3частками виділяється невелика вирізка, де проходить кругла зв'язка 18. Хвостата частка 6, крім хвостатого відростка 7 — proc. caudatus hepatis — має ще сосочковий відросток 8— proc. papillaris hepatis. На хвостатому відростку та правій частці печінки 4 є ниркове втиснення 17 — impressio renalis.
Жовчний міхур 11 опускається значно нижче від вентрального краю печінки. Лежить він у сегментальній площині, проведеній через десятий міжреберний простір справа. Печінкова протока 16, з'єднуючись із міхуровою протокою 13жовчного міхура, утворює загальну жовчну протоку 12, яка відкривається в дванадцятипалу кишку на відстані 50-70 см від пілоруса.
У коня (див. рис. 5.23, А) печінка плоска, видовжена, поділяється на частки неглибокими вирізками. Ліва частка поділяється на дві частки: латеральну 1 і медіальну 2. Квадратна частка 3 відділяється вирізкою від правої частки. Жовчного міхура немає. Жовч із печінки надходить у дванадцятипалу кишку по печінковій протоці і відкривається разом з протокою підшлункової залози на сосочку дванадцятипалої кишки, утворюючи фатерів випин — di-verticulum Fateri. Більша частина печінки розміщується в правому підребер'ї, досягаючи 16-го ребра, у лівому підребер'ї знаходиться в ділянці 7-12-го ребра.
У свині (див. рис. 5.23, T) печінка велика, поділена на частки глибокими вирізками. Ліва і права частки поділяються на латеральні 1, 5і медіальні 2, 4 частки. Квадратна 3і хвостата 6 частки слабко розвинуті. Ниркового втиснення немає. Жовчний міхур 11 розміщений на правій медіальній частці 4 в ямці жовчного міхура. Жовчна протока 12відкривається у дванадцятипалу кишку на відстані 2-5 см від пілоруса. Печінкові часточки великі (1,5-2 мм) і добре помітні. Печінка лежить у правому підребер'ї, досягаючи 14-го ребра. У лівому підребер'ї знаходиться менша частина печінки (див. рис. 5.25, В, 16), досягає 10-го ребра. В ділянці мечоподібного відростка печінка торкається черевної стінки.
У собаки (див. рис. 5.23, Б) печінка велика, з глибокими вирізками. Права й ліва частки поділені на латеральні 1, 5і медіальні 2, 4 частки. Хвостата частка 6 має добре виражений хвостатий 7 і сосочковий 8 відростки. Квадратна частка 3відділена глибокими вирізками. Жовчна протока відкривається разом з протокою підшлункової залози на відстані 3-8 см від пілоруса. Печінка розміщена у правому й лівому підребер'ї і в ділянці мечоподібного відростка. Серпоподібна зв'язка слабко розвинута, а правої трикутної зв'яз-
284
нутрощі
ки немає. Ниркове втиснення 17 добре виділяється. Жовчний міхур 11 міститься між квадратною 3і правою медіальною 4 частками.
Нерви: n. vagus, n. splanchnicus major. Судини: a. hepatica, vv. hepaticae.
Підшлункова залоза — pancreas (рис. 5.24) — великий пухкий паренхіматозний орган, що складається з окремих часточок, зв'язаних між собою пухкою сполучною тканиною. Залоза з подвійною секрецією: зовнішньою і внутрішньою. Одна частина клітин виділяє секрет — панкреатичний сік, має часточки і протоки. Друга частина паренхіми представлена дрібними клітинами, що нагромаджуються у вигляді острівців (острівці Лангерганса). Вони не мають проток і виділяють у кров гормони (інкрет).
Підшлункова залоза розміщена в початковій звивині дванадцятипалої кишки і за будовою належить до трубчасто-альвеолярних залоз. У залозі немає спеціальної капсули. Маса залози у коня становить 250—350 г, у великої рогатої худоби — 350—500, у свині — 100—150, у собаки — 40—108 г. залоза поділена на середню (тіло) 2, ліву 3 і праву 4частки. Протока підшлункової залози, або вірзунгова протока, 10відкривається у дванадцятипалу кишку самостійно або разом із жовчною протокою. Інколи буває додаткова, або санторінієва, протока — ductus pancreaticus accessorius 12, яка впадає в два-
