Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Порожня кишка — intestinum jejunum (див. кольорову вклейку, рис. ІХ, 8) — називається так тому, що при розтині трупа в ній майже не помітно вмісту. Вона дещо ширша за клубову кишку і виділяється більш світло-рожевим кольором. Кишка підвішена на довгій брижі й утворює численні петлі — ansae intestinales. Порожня кишка без помітних меж переходить у клубову кишку.
Клубова кишка — intestinum ileum 9 — кінцева частина тонкої кишки, з'єднується зі сліпою кишкою клубово-сліпокишковою складкою — plica ileo-
279
Розділ 55
cecalis. Клубовій кишці властиве значне скупчення в її стінках лімфоїдних елементів, які у багатьох тварин утворюють угруповання лімфоїдних вузликів (пейєрові бляшки). Ворсинки в ній рідкі й слабко виражені.
У великої рогатої худоби дванадцятипала кишка 90-120 см завдовжки. Спочатку вона йде від пілоруса вперед і вгору до печінки. В правому підребер'ї, біля воріт печінки, вона формує сигмоподібний згин — flexura duodeni cranialis. Далі кишка дорсокаудально проходить по печінці, вентрально — від правої нирки до входу в тазову порожнину, потім повертає медіально, утворюючи каудальний згин — flexura duodeni caudalis, і знову спрямовується вперед до печінки, де, утворюючи дванадцятипало-порожнистий згин — flexura duodenojejunalis, переходить у порожню кишку. Жовчна протока відкривається на відстані 50—70 см від пілоруса сичуга на невеликому сосочку. Протока підшлункової залози відокремлена від печінкової і відкривається каудальніше на 30—40 см.
Порожня кишка розміщена в правому підребер'ї, правій клубовій і пахвинній ділянках. Вона довга (до 40 м) й огинає собою лабіринт ободової кишки, утворюючи навколо останньої гірлянду. Порожня кишка підвішена на короткій брижі, яка спускається спочатку на товсту кишку, а з останньої — на порожню кишку.
Клубова кишка спрямована майже прямолінійно від останнього витка гірлянди порожньої кишки вперед і вгору до вентральної стінки сліпої кишки, на рівні 4-го поперекового хребця. її отвір —ostium ileale (див. рис. 5.22, 1) визначає межу між сліпою і ободовою кишками, а слизова оболонка клубової кишки формує між ними заслінку — valvula ileocoecocolica.
У коня (див. кольорову вклейку, рис. ІХ, 6, 7) дванадцятипала кишка біля пілоруса грушоподібно розширюється, утворюючи ампулу — ampulla duodeni, потім утворює на печінці сигмоподібний згин, огинаючи тіло підшлункової залози. Цю частину кишки виділяють як низхідну — pars descendens.
Потім по правій частині печінки кишка піднімається до правої нирки як висхідна частина — pars ascendens. Позаду нирки, на рівні 2—3-го поперекового хребця, дванадцятипала кишка повертає вліво, утворюючи каудальний згин, і далі продовжується як поперечна частина — pars transversa — між брижами з правого боку на лівий, де продовжується в порожню кишку. Дванадцятипала кишка з'єднується зв'язками: 1) з печінкою — lig. hepatoduo-denale; 2) з ниркою і сліпою кишкою — lig. renocecoduodenale; 3) з малою ободовою кишкою — lig. duodenocolicum. Сосочок дванадцятипалої кишки знаходиться на відстані 10—12 см від пілоруса (див. рис. 5.19, 12), в ньому відкриваються протоки печінки й підшлункової залози.
Петлі порожньої кишки (див. кольорову вклейку, рис. ІХ, 6, 18) підвішені на довгій брижі 1, що дає змогу робити значні перистальтичні рухи. Кишка лежить у заглибленні, яке утворене сліпою й більшою ободовою кишками, і займає в лівій половині черевної порожнини верхню і середню третини. Довжина порожньої кишки у коня до 30 м. Поодиноких лімфоїдних вузликів і пейєрових бляшок багато, вони добре розвинуті.
Клубова кишка за будовою стінки не відрізняється від порожньої кишки. Починається кишка без помітної межі від порожньої кишки, переходить на правий бік і на рівні 3—4-го поперекових хребців вступає в меншу кривину
280
нутрощі
сліпої кишки. Кишка невелика (до 30 см), розміщується в лівому підребер'ї й лівій клубовій ділянці.
У свині (див. рис. ІХ, 6, 7) дванадцятипала кишка від пілоруса шлунка в правому підребер'ї проходить по печінці в правій дорсальній частині черевної порожнини каудально до заднього кінця правої нирки. За правою ниркою кишка повертає вліво і переходить у порожню кишку.
Протока печінки відкривається на відстані 2—5 см, протока підшлункової залози — на відстані 15—25 см від пілоруса. Порожня кишка лежить між печінкою і конусом ободової кишки. Порожня кишка має довжину 15—20 м, утворює багато кишкових петель. Пейєрові бляшки (6—38) стрічкоподібні, довгі. Клубова кишка спрямовується вгору і вправо до сліпої кишки. На слизовій оболонці сліпої кишки місце входження клубової кишки чітко виступає, утворюючи сосочок 16— papilla ilealis.
У собаки (див. рис. 5.25, 19) дванадцятипала кишка відносно коротка, підвішена на довгій брижі і за діаметром майже така, як і товста кишка. Вона відходить від пілоруса у правому підребер'ї і як низхідна частина — pars descendens — проходить вподовж печінки, потім управо, дорсально й каудально по правій стінці черевної порожнини до заднього кінця правої нирки. В ділянці 5—6-го поперекових хребців повертає вліво, огинає сліпу кишку і початок ободової і як висхідна частина — pars ascendens — тягнеться медіально від лівої нирки краніально майже до пілоруса, переходячи в порожню кишку. Слизова оболонка має довгі ворсинки. Протока печінки разом з протокою підшлункової залози відкривається на відстані 3—8 см від пілоруса.
