Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
У великої рогатої худоби стравохід відносно широкий, однак стінки його тонкі. Перед входженням у рубець він розширюється. Обидва шари м'язової оболонки добре розвинуті і взаємно переплітаються.
У коня стравохід вузький, має товсті стінки, які особливо потовщуються перед входом у шлунок. Стравохід на рівні 13-го ребра проходить крізь отвір діафрагми в черевну порожнину і входить у шлунок, не розширюючись.
У свині стравохід широкий, у початковій і кінцевій частинах дещо розширений. В місці переходу в шлунок він лійкоподібно розширюється.
У собаки стравохід починається від глотки добре вираженим стравохідним присінком з дрібними поздовжніми складками. На своєму протязі він формує два звуження і два розширення. Залози стравоходу — gll. оеворіїа-geae — добре виражені на всьому протязі.
Нерви: гілки trunks vagosympathicus.
Судини: a. carotis communis, a. оesophagea, a. gastrica sinistra.
O Шлунок
Шлунок — ventriculus, s. gaster — це мішкоподібне розширення травної трубки, де нагромаджується їжа. Шлунок виконує механічну функцію: перемішує і переміщує вміст. Під дією шлункового соку, який виділяється залозами шлунка, їжа перетворюється на кашоподібну масу (хімус), що періодично надходить у тонку кишку. У шлунку деякі речовини можуть всмокту-
271
Розділ 55
ватися, хоча і в незначній кількості. Шлунок може мати неоднакову внутрішню будову і зовнішній вигляд.
Залежно від кількості мішкоподібних утворів (камер) розрізняють однокамерні (кінь, свиня, собака) і багатокамерні (жуйні, верблюди) шлунки. За характером будови слизової оболонки однокамерні шлунки поділяють на шлунки стравохідного, кишкового та стравохідно-кишкового типу. У шлунках стравохідного типу (кенгуру) слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм, як і в стравоході. Такий шлунок називають ще без-залозистим, він не має шлункових залоз і є місцем нагромадження їжі. Слизова оболонка шлунка кишкового типу (собака) вистелена циліндричним епітелієм, який властивий кишкам. Такі шлунки найбільш функціонально активні і складні в гістоструктурному плані. Вони невеликі і характерні для тварин, які поїдають концентровану їжу. У шлунках стравохідно-кишкового типу (кінь, свиня, жуйні) слизова оболонка на вхідній ділянці шлунка стравохідного типу, а на вихідній — кишкового. Остання відрізняється від першої темно-рожевим кольором і бархатистістю. Обидва типи слизової оболонки можуть займати в шлунку різні за розміром ділянки, проте слизова оболонка стравохідного типу завжди займає меншу частину. Межа між обома ділянками слизової оболонки добре помітна.
У багатокамерному шлунку передшлунки чітко відділені від залозистого шлунка. Значення передшлунків надзвичайно велике. Вони є резервуаром для великої кількості трав'янистої їжі, і завдяки наявності мікрофлори тут відбуваються складні бродильні процеси, в результаті яких розщеплюється груба клітковина їжі. Отже, в передшлунках відбувається підготовка і бактеріально-хімічна обробка їжі.
Однокамерний шлунок (рис. 5.19) властивий більшості ссавців і має відносно просту будову. Він являє собою видовжений мішок з нижнім опуклим краєм — більша кривина 5 — curvatura ventriculi major — і верхнім угнутим краєм — менша кривина 4 — curvatura ventriculi minor. В початкову, розширену частину шлунка, ліворуч на меншій кривині входить стравохід крізь вхідний, або кардіальний, отвір — ostium cardiacum. Кінцева, права частина шлунка має вихідний, або пілоричний, отвір — ostium pyloricum— у дванадцятипалу кишку. Середню частину шлунка з боку великої кривини називають дном шлунка 7— fundus ventriculi.
Передня, діафрагмальна, або пристінкова, поверхня — facies parietalis — прилягає до печінки й діафрагми, а задня, нутрощева — facies visceralis — до кишок.
Слизова оболонка шлунка — tunica mucosa ventriculi — має залози на всьому протязі (собака) або лише в залозистій частині (кінь, свиня). Саме в цій частині слизової оболонки розрізняють кардіальні залози (gll. cardiacae), шлункові, або власні, або донні (gll. gastricae, s. propriae), і пілоричні залози (gll. piloricae). Слизова оболонка у ділянці залоз дна шлунка дещо відрізняється від інших ділянок. Вона товща і має більш червонувате забарвлення, борозни і шлункові ямки — foveolae gastricae, куди відкриваються залози. У ненаповненому шлунку слизова оболонка збирається в складки — plicae gastricae.
272
нутрощі
М'язова оболонка шлунка — tunica muscularis ventriculi — побудована з непосмугованої м'язової тканини і складається з трьох шарів: поздовжнього, косого і колового. Поздовжній шар м'язових волокон — stratum longitudinale — тонкий, розміщений поверхнево на більшій та меншій кривинах і спрямований від стравоходу до пілоруса. Циркулярний, або коловий, шар м'язових волокон 14 — stratum circulare — знаходиться в ділянці розміщення донних і пілоричних залоз. Косий шар м'язових волокон 13— stratum obliquum — розміщений здебільшого в лівій половині шлунка.
Серозна оболонка шлунка — tunica serosa ventriculi — з меншої кривини переходить у менший сальник — omentum minus, який у вигляді печінково-шлункової зв'язки — lig. hepatogastricum — з'єднує шлунок з печінкою. Ліворуч сальник зливається з печінково-стравохідною зв'язкою — lig. hepatoeso-phageum, праворуч — з печінково-дванадцятипалою — lig. hepatoduodenale.
