Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Каудальний стискач глотки— m. constrictor pharyngis caudalis — складається з шилоглоткового і перснеглоткового м'язів. Шилоглотковий м'яз 11 —
Рис. 5.17. М'язи глотки (за Г. О. Гіммельрейхом, 1980):
А — поверхневі м'язи глотки собаки; Б— глибокі м'язи глотки великої рогатої худоби; 1 — напружувач піднебіння; 2— щічно-глотковий; 3— крилоглотковий; 4— підіймач м'якого піднебіння; 5— шилоязико-вий; 6— каудальний шилоглотковий; 7— непарний м'яз глотки; 8— язикоглотковий; 9— хрящоглотко-вий; 10— ріжково-глотковий; 11— шилоглотковий; 12— перснеглотковий; 13— груднино-щитоподібний; 14— перснещитоподібний; 15— щитопід'язиковий; 16— груднино-під'язиковий; 17, 19—язиковий; 18— підборідно-язиковий; 20 — стилогіоїд; 21 — щічний м'яз; 22 — піднебінно-глотковий; 23 — під'язиково-глотковий; 24— гортанно-глотковий; 25— зв'язково-глотковий
269
Розділ 55
m. thyreopharyngeus — починається на бічній поверхні щитоподібного хряща гортані і закінчується на глотковому шві. Перснеглотковий м'яз 12— m. cricopharyngeus — відходить від перснеподібного хряща гортані і спрямовується до глоткового шва.
Каудальний шиилоглотковийм'яз 6 — m. stylopharyngeus caudalis — розширює глотку після ковтання. Він починається на медіальній поверхні стилогіої-да і спрямовується в дорсальну стінку глотки та до щитоподібного хряща.
У великої рогатої худоби глотка відносно коротка, широка і стиснена з боків. Отвори слухових труб невеликі і розміщені глибоко біля дорсальної стінки хоан. Вхід у глотку з ротової порожнини широкий. Глотковий мигдалик лежить у дорсальному відділі верхньої стінки глотки поблизу хоан і представлений 20 складками слизової оболонки, які звисають у порожнину глотки (В. Т. Хомич, 1992).
У коня глотка за формою нагадує конус, верхівка якого спрямована в бік гортані. Косі щілиноподібні отвори слухових труб близько 5 см завдовжки знаходяться біля хоан на рівні латеральних кутів ока. Отвори ведуть у розширення слухових труб — повітроносні мішки. В медіальних стінках слухових труб закладені хрящові пластинки та трубні мигдалики — tonsilla tubaria.
У свині межі глотки чітко виділяються завдяки горизонтальному положенню м'якого піднебіння. Над входом у стравохід знаходиться заглоткова заглибина — recessus retropharyngeus, яка утворена випинанням слизової оболонки носоглотки.
У собаки косі щілиноподібні отвори слухових труб знаходяться біля хоан. Дещо каудальніше від отворів розміщений глотковий мигдалик. Від вільного краю м'якого піднебіння відходять подвійні піднебінно-глоткові дуги.
Нерви: n. glossopharyngeus, n. vagus.
Судини: a. pharyngea ascendens, a. palatina ascendens.
¦ ПЕРЕДНЯ КИШКА O Стравохід
Стравохід — oesophagus — є продовженням травної трубки. Через стравохід їжа надходить у шлунок. Глотка, переходячи в стравохід, різко звужується на рівні перших кілець трахеї. Межу переходу чітко видно завдяки поздовжнім складкам слизової оболонки стравоходу та її білуватому кольору. Стравохід належить до трубчастих органів (рис. 5.18) і поділяється на шийну, грудну й черевну частини (pars cervicalis, thoracica et abdominalis).
У шийній ділянці стравохід лежить між вентральними м'язами шиї і трахеєю, створюючи стравохідно-трахейну борозну, в якій проходять судини та нерви. У нижній третині шиї стравохід зміщується на ліву поверхню трахеї, створюючи невеликий вигин. Саме в цій частині можна пропальпувати стравохід і спостерігати проходження кормової грудки. При вході в грудну порожнину стравохід випрямляється і розміщується на дорсальній поверхні трахеї. Грудна частина стравоходу розміщується на дорсальній поверхні трахеї, потім у верхній частині середостіння, між тупим краєм легень і аортою. Черевна частина стравоходу коротка (кілька сантиметрів), відразу за діафрагмою відхиляється вліво і входить у шлунок.
270
нутрощі
Рис. 5.18. Стравохід (схема):
1 — слизова оболонка; 2 — підслизова основа; 3 — м'язова оболонка; 4— адвентиція
Стравохід має неоднаковий просвіт і товщину стінок на всьому протязі. Слизова оболонка стравоходу (див. рис. 5.18, 1) вистелена багатошаровим плоским епітелієм, білуватого кольору. На поверхні слизової оболонки відкриваються численні слизові залози, які розміщені не лише у верхній частині стравоходу (травоїдні), а й по всій його довжині (собака, свиня). Підслизова основа 2 добре розвинута. М'язова оболонка 3 досить товста і складається в основному з двох шарів: внутрішнього — колового і зовнішнього — поздовжнього. Бувають й інші перехідні шари (до чотирьох). Особливо складне розміщення м'язових волокон у початковій частині стравоходу.
У тварин, в яких їжа може повертатися назад із шлунка в ротову порожнину (жуйні, собака), м'язова оболонка складається переважно з посмугованої м'язової тканини. А у тварин, яким не властива така функція, посмугована м'язова тканина є лише в шийній частині стравоходу (кінь, свиня), інша частина складається з непосмугованої м'язової тканини. У шийній частині стравохід вкритий адвентицією 4, у грудній і черевній порожнинах — серозною оболонкою.
