Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Нерви: n. buccalis.
Судини: a. facialis.
Зуби — dentes, s. odontos (рис. 5.15) — розміщені в порожнині рота у вигляді верхньої і нижньої зубних аркад (дуг) — arcus dentalis superior et inferior, призначені для захоплення й подрібнення їжі. Форма й будова зубів відображають характер живлення та спосіб життя тварин. За функцією, будовою і розміщенням зуби поділяють на різці, ікла та кутні.
Різцеві зуби— dentes incisivi (J) — розміщені позаду губ по три-чотири з кожного боку. Серед різців розрізняють: зачепи (Ji), середні різці (J2) і окрайки (J3).
Ікла — dentes canini (С) — розміщені позаду різців по одному з кожного боку на верхній і нижній щелепах.
Кутні зуби поділяють на передкутні, або премоляри, — dentes premolares (Р1-4) — і власне кутні, або моляри, — dentes molares (М1-3).
Іноді у ссавців (кінь) з'являються додаткові зуби: вовчий зуб, який розміщується перед премолярами, і зуб «мудрості» — позаду корінних зубів (рис. 5.16). Ці зуби свідчать про багаторазову зміну зубів у далеких предків ссавців (С. К. Рудик, 1972).
Зуби поділяють на молочні (випадні) — dentes decidui (Dd) — і постійні — dentes permanentes (Dp). Молочні зуби з'являються після народження або до народження в певному порядку. За розміром вони менші й коротші від постійних. Розрізняють молочні різці, ікла та премоляри. Моляри молочних попередників не мають.
264
НУТРОЩІ
Рис. 5.15. Зубні дуги та будова зубів:
А — коня; Б— великої рогатої худоби; В— сині; Г— собаки; 1 — enamelum; 2— dentinum; 3— cementum; 4— corona dentis; 5— radix dentis; 6— collum dentis; 7— cavum dentis; 8 — pulpa dentis; 9— alveola dentis
265
Розділ 55
Загальна кількість зубів у свійських тварин різна: у великої рогатої худоби— 32, у коня— 36—40, у свині— 44 і у собаки— 42. Загальну кількість зубів можна записати зубною формулою, яка відображує кількість різців, іклів, премолярів і молярів на одному боці верхньої й нижньої щелеп:
Велика рогата худоба
Dd
J4C0P3M0
Кінь ( жеребець, мерин
Dd
Dp
Dd
Dd
J3CiP3Mo х2 _ 28 J3C1P3M0
3 1 3—ъ- х 2 = 40 J3C1P3M3
J3C1P3M0 J3C1P3M0
х 2 = 28
Свиня
Собака
J3C1P4M0
Dp
Dd
Dp
Dp
Dp
JoCoPbM^ х 2 _ 32 J4C0P3M3
Кобила J3C0P3M0 х2 _ 24
J3C0P3M0
= 3 0 3—ъ- х 2 _ 36 J3C0P3M3
3 1 4—3 х 2 _ 44 J3C1P4M3
J3C1P4M2 х2 _ 42 J3C1P4M3
За характером будови і розвитком зуби поділяють на короткокоронкові — brachiodontes (собака, свиня, різцеві зуби великої рогатої худоби) і довгоко-ронкові — hypselodontes (кінь, велика рогата худоба).
На короткокоронкових зубах чітко виділяються коронка зуба (див. рис. 5.15) — corona dentis 4, шийка — collum dentis 6 — і корінь — radix dentis 5. Коронка зуба виступає над яснами. На різцях вона клиноподібна, на іклах — конусоподібна і на кутніх зубах має вигляд кількох конусів або горбків. Корінь зуба міститься в зубній комірці щелеп, в якій він прикріплюється зубною зв'язкою — lig. dentale. Шийка зуба знаходиться в місці переходу коронки в корінь зуба, до неї прикріплюються ясна. В середині зуба є порожнина — cavum dentis 7 вхід до якої відкривається з боку кінця кореня. Зубну порожнину заповнює пульпа зуба — pulpa dentis 8, що складається із сполучної тканини, судин, нервів.
Поверхню коронки зуба, спрямовану в бік присінка ротової порожнини, називають присінковою — facies vestibularis. Протилежну поверхню коронки називають язиковою — facies lingualis, вільний кінець коронки зуба — поверхнею змикання — facies occlusalis.
Довгокоронкові зуби мають довгу коронку і короткий корінь. У міру стирання вони виступають із зубних комірок і випадають. Такі зуби добре перетирають їжу. На молодих довгокоронкових зубах гілок коренів немає, але з віком вони з'являються і досягають різного ступеня розвитку; у жуйних вони довші. Коронка зуба у молодих тварин складається з двох—п'яти конусів. Після стирання конусів жувальна поверхня зуба стає складчастою; зуби цього типу належать до складчастих зубів — lophodontes (кінь). Складки можуть
266
НУТРОЩІ
нагадувати серп місяця, тому такі зуби називають місяцеподібними — sele-nodontes (великарогата худоба).
Основна речовина, з якої складається зуб, називається дентином — denti-num (див. рис. 5.15, 2). Дентин містить 70—80 % мінеральних речовин. У ділянці коронки дентин зовні вкритий шаром емалі — enamelum 1 — найтвердішої речовини в тілі тварини. Вона містить 98 % мінеральних речовин. У ділянці кореня зуба дентин вкритий цементом — cementum 3. За будовою цемент подібний до кісткової тканини і містить до 60—70 % мінеральних речовин.
На довгокоронкових зубах емаль вкриває весь зуб. Цемент вкриває всю емаль коронки і заповнює зубну комірку. Коронка зубів у старих тварин може стиратися до самого кореня. При стиранні зуба зубна порожнина заростає дентином, який має темніший колір і називається зубною зіркою.
У великої рогатої худоби (див. рис. 5.15, Б) різці короткокоронкові і є лише на нижній щелепі. їх чотири пари: зачепи (центральні), середні внутрішні, середні зовнішні і окрайки. Корені різців не повністю заходять у комірки щелеп, тому у старих тварин спостерігається рухомість різців. Іклів немає. Премоляри мають молочних попередників, моляри не змінюються. Величина зубів збільшується спереду назад. На верхніх кутніх зубах по три корені: два латеральних і один медіальний; на нижніх зубах — по два корені. У новонародженого теляти є молочні зачепи і середні внутрішні різці. У перші тижні після народження прорізуються середні зовнішні різці і окрайки.
