Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Парний піднебінний мигдалик — tonsilla palatina (рис. 5.11, 99) — складається із скупчення лімфоїдної тканини, слизових залоз та лімфоїдних вузликів, які закладені в слизовій оболонці стінки мигдаликових крипт. Піднебінні мигдалики у великої рогатої худоби мають овальну форму і часточкову будову. В них проходить з боку порожнини язикового відділу глотки головна крипта значного діаметра. У собаки мигдалики розміщені в глибоких синусах. У коня мигдалики побудовані за дифузним типом і лежать по боках кореня язика у вигляді довгастого потовщення з численними мигдали-ковими ямочками — fossulae tonsilares. У свині парні піднебінні мигдалики займають майже всю вентральну поверхню м'якого піднебіння (В. Т. Хомич, 1994).
У коня в передній частині м'якого піднебіння під слизовою оболонкою на серединній лінії лежить непарний мигдалик — tonsilla veli palatini.
Нерви: n. palatinus major, plexus pharyngeus. Судини: a. palatina ascendens, a. palatina minor.
Язик — lingua, s. glossa (див. рис. 5.11) — рухливий м'язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини. Його функції надзвичайно різноманітні: він захоплює, утримує та переміщує корм, приймає воду, на ньому розміщений орган смаку, у собак він бере участь у процесі терморегуляції.
На язику розрізняють верхівку, тіло й корінь. Верхівка язика 1 — apex linguae — має різну форму: приплюснуто-розширену або звужено-загостре-ну, ввігнуту або, навпаки, злегка вигнуту. Верхівка язика у свійських тварин рухлива. На верхівці язика розрізняють дві поверхні — дорсальну й вентральну — і два бічних краї, які переходять один в одного на передньому кінці язика. Нижня поверхня верхівки язика переходить на дно ротової порожнини у вигляді подвійної складки слизової оболонки, яка називається вуздечкою язика — frenulum linguae.
Тіло язика 2 — corpus linguae — становить основну частину язика і лежить на дні ротової порожнини, між кутніми зубами. На тілі розрізняють виступаючу частину язика — спинку язика — dorsum linguae — і дві бічні поверхні — facies lateralis.
Корінь язика 3 — radix linguae — найбільш слабко виражена задня частина язика, що прилягає до надгортанника. Місце переходу кореня язика до надгортанника у вигляді складки слизової оболонки називається язиконад-гортанною складкою 10 — plica glossoepiglottica. Слизова оболонка, переходячи на м'яке піднебіння, утворює піднебінно-язикову дугу 11 — arcus palatoglossus.
Співвідношення частин язика у свійських тварин різне: найдовша верхівка язика у м'ясоїдних (37 %), потім (за ступенем вираженості цієї ознаки) — у свині (31 %), великої рогатої худоби (30 %); коротка верхівка язика у коня (20 %).
Тіло язика у жуйних і коня становить 59—60 %, у свині— 52 і у собаки — 42 %. Найкоротший корінь язика у жуйних— 10 %, у коня 14 і у свині— 17 %.
254
НУТРОЩІ
Слизова оболонка язика міцна і її епітелій частково зроговілий. Зроговіння сильно виражене у великої рогатої худоби. На бічних поверхнях слизова оболонка більш ніжна, особливо на нижній поверхні верхівки язика. Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками. Серед сосочків язика розрізняють механічні (ниткоподібні, конічні) і смакові (грибоподібні, валикоподібні, листоподібні). В останніх знаходяться органи смаку.
Грибоподібні сосочки (див. рис. 5.11, 55) — papillae fungiformes — підвищення слизової оболонки, вільна частина яких розширена і має вигляд гриба. Сосочки невеликі, білі, чітко виділяються на поверхні язика. Розміщені сосочки поодинці на верхівці й тілі язика, особливо по краях.
Валикоподібні сосочки 6 — papillae vallatae — мають вигляд поглиблення, краї якого на поверхні язика дещо припідняті у вигляді слабкого валика. Смакові цибулини знаходяться на бічних стінках валика. На дні поглиблення відкриваються серозні залози. Валикоподібні сосочки відносно великі й добре помітні. Розміщені вони на тілі язика біля кореня, симетрично, по одному або по кілька (жуйні).
Листкоподібні сосочки 7— papillae foliatae — нагадують складені листочки. Вони мають овальну форму і лежать на корені язика по одному з кожного боку. Смакові цибулини містяться в товщі стінки сосочків.
Валикоподібні й листкоподібні смакові сосочки — складніші утвори, ніж грибоподібні; їх поглиблення пристосовані для більш диференційованого визначення смаку.
Вся дорсальна поверхня тіла й верхівки язика вкрита численними дрібними механічними ниткоподібними сосочками — papillae filiformes, які надають язику бархатистого вигляду. У великої рогатої худоби вони зроговілі.
Конічні сосочки 8 — papillae conicae — розміщені на корені язика.
Слизова оболонка кореня і країв язика всіяна язиковими слизовими залозами — gll. linguales. Серед отворів слизових залоз помітні отвори мигда-ликових крипт 12— fossulae tonsilares, у стінках яких містяться скупчення лімфоїдної тканини, яка формує язиковий мигдалик — tonsilla Hngualis.
У великої рогатої худоби язик товстий, грубий. Верхівка язика загострена, вуздечка подвійна. На спинці язика різко виділяється подушка язика — torus linguae, що відокремлюється від передньої частини язика пограничною борозною — sulcus terminalis, яка збільшує рухливість переднього відділу язика під час захоплення та жування корму (А. Б. Камінський, 1988). У вентральній частині перегородки язика є слабко розвинутий язиковий хрящ — lyssa. Ниткоподібні сосочки спинки язика великі, зроговілі. Конічні сосочки різні за розміром і формою. Грибоподібні сосочки особливо виділяються в ділянці верхівки язика. Валикоподібних сосочків багато (16—40), вони розміщені на спинці язика ближче до країв подушки; задні більші від передніх, а самі передні непомітно переходять у грибоподібні сосочки. Листко-подібних сосочків немає.
