Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Биология -> Новак В.П. -> "Цитологія, гістологія, ембріологія" -> 53

Цитологія, гістологія, ембріологія - Новак В.П.

Новак В.П., Мельниченко А.П. Цитологія, гістологія, ембріологія: Учебное пособие — Біла Церква, 2005. — 256 c.
Скачать (прямая ссылка): citologiya-2005.pdf
Предыдущая << 1 .. 47 48 49 50 51 52 < 53 > 54 55 56 57 58 59 .. 69 >> Следующая


При малому збільшенні розмістити препарат алантохоріоном доверху і розпочати вивчення його будови з карункула, утвореного рихлою сполучною тканиною, вкритою з поверхні одношаровим кубічним епітелієм. Останній заглиблюється на значну відстань у власну пластинку, утворюючи розгалужені маткові залози. До зовнішньої поверхні карункула прилягає вузенька світлозафарбована смужка, що містить кровоносні судини і являє собою алантоїс та хоріон, що зрослися. Від алантохоріона в маткові залози занурюються довгі ворсинки, які розгалужуються разом із залозами, утворюючи великі гілки. Ворсинки хоріона на поздовжньому та поперечному зрізах можна легко відрізнити навіть при малому збільшенні за розміщеними на їхній поверхні округлими клітинами досить великих розмірів. Між пластинками середньої оболонки міометрія знаходиться судинний шар. Він у вагітній матці досягає значної товщини. Внутрішня пластинка міометрія частково бере участь в утворенні карункула. Із зовнішньої поверхні матку покриває периметрій.

При великому збільшенні слід звернути увагу на будову епітелію маткових залоз і на великі клітини, що покривають ворсинки алантохоріона.

4

1

3

2

5

6

Рис. 66. Плацента корови: котиледонна десмохоріальна плацента корови.

Позначення: 1. Периметрій. 2. Міометрій. 3. Судинний шар. 4. Ендометрій. 5.Ворсинки хоріона. 6. Заглиблення карункула.

173

*Цитологія, гістологія, ембріологія *

Замалювати при малому збільшенні — об. 8, ок. 7 — оболонки матки, а також ворсинки хоріона, що занурюються у просвіти маткових залоз (рис. 66).

Препарат 63. Яєчник: зріз яєчника кішки (рис. 67).

Препарат являє собою зріз яєчника кішки, зафарбований гематоксиліном і еозином.

При малому збільшенні в органі видно периферичну частину — кіркову речовину, в якій знаходяться фолікули на різних стадіях формування, та центральну частину — мозкову речовину, що містить багато кровоносних судин. На поверхні яєчника видно зачатковий епітелій, а під ним, у сполучній тканині, — первинні фолікули. У товщині кіркової речовини містяться фолікули, в яких яйцеклітину оточує кубічний, призматичний чи багатошаровий епітелій. У таких фолікулах яйцеклітина оточена блискучою оболонкою та шаром фолікулярного епітелію — променевим вінчиком. Фолікули, що досягли великих розмірів, містять рідину і називаються граафовими пухирцями. В кірковій речовині яєчника є також жовті тіла та атретичні фолікули, в яких ще є залишки оболонок яйцеклітини. При великому збільшенні необхідно розглянути кіркову та мозкову речовини. Замалювати препарат при малому збільшенні — об. 8, ок. 15 (рис. 67).

Рис. 67. Яєчник: зріз яєчника кішки.

Позначення: 1. Кіркова речовина. 2. Мозкова речовина. 3. Зачатковий епітелій. 4. Первинні фолікули. 5. Фолікул. 6. Яйцеклітина. 7. Блискуча оболонка. 8. Променевий вінчик. 9. Граафів пухирець. 10. Яйценосний горбок. 11. Жовте тіло. 12. Атретичний фолікул.

174

*Цитологія, гістологія, ембріологія *

Ендокринна система

Загальна морфофункціональна характеристика залоз внутрішньої секреції

Залози внутрішньої секреції (ендокринні залози) не мають вивідних проток і виділяють інкрети або гормони у кров чи лімфу; разом із нервовою та судинною системами беруть участь в координації діяльності окремих органів, у здійсненні єдності організму. За характером будови паренхіми ендокринні залози поділяються на трабекулярні і фолікулярні. До типу трабеку-лярних належать залози, ендокриноцити яких формують клітинні тяжі, між якими локалізуються структури гемомікроцир-куляторного русла. Це епіфіз, гіпофіз, наднирники, параганглії. До залоз фолікулярного типу належить щитоподібна та пара-щитоподібна залози, їхня ендокринна паренхіма формує порожнини, що отримали назву "фолікули". За гістогенетичною класифікацією ендокринні залози поділяються на такі групи: група мозкових придатків (аденогіпофіз, нейрогіпофіз, наднир-ник), бронхіогенна група залоз (щитоподібна та паращито-подібна залози, ендокринна частина підшлункової залози — острівці Лангенгарса), група залоз мезодермального походження (статеві залози: яєчники, сім'яники).

Препарат 64. Гіпофіз: поздовжній зріз гіпофіза кішки

(рис. 68 а, б).

На препараті — поздовжній зріз гіпофіза кішки, зафарбований гематоксиліном та еозином. Залежно від джерел генезу, його поділяють на аденогіпофіз і нейрогіпофіз.

Пересуваючи препарат під малим збільшенням, за забарвленням і структурою тканини можна розпізнати три частини гіпофіза. Найбільш яскраво забарвлена передня частина. В ній видно розташування клітин — аденоцитів епітеліального походження. Між рядами аденоцитів знаходяться тонкі прошарки сполучнотканинної строми з тонкостінними капілярами.

Проміжна частина, або епітеліальний край, відділяється від передньої частини щілиною (залишком гіпофізарного кармана)

175

*Цитологія, гістологія, ембріологія *

Рис. 68(а). Гіпофіз: поздовжній зріз гіпофіза кішки (мале збільшення).

Позначення: 1. Передня частина. 2. Залишок гіпофізар-ного кармана. 3. Проміжна частина. 4. Задня частина.
Предыдущая << 1 .. 47 48 49 50 51 52 < 53 > 54 55 56 57 58 59 .. 69 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed