Цитологія, гістологія, ембріологія - Новак В.П.
Скачать (прямая ссылка):
Препарат 51. Підшлункова залоза теляти (рис. 55).
Препарат являє собою зріз підшлункової залози теляти, зафарбований гематоксиліном та еозином.
При малому збільшенні видно паренхіму та строму, у сполучній тканині проходять кровоносні судини та вивідні протоки. Порожнина проток вистелена слизовою оболонкою з призматичним епітелієм. Тут часом зустрічаються Фатер-Пачінієві тільця. Паренхіма залози являє собою зріз у різних площинах кінцевих відділів, між якими розташовані скупчення епітеліальних клітин — ендокринні острівці (Лангенгарса). Структурно-функціональною ознакою ендокринної частини залози є панкреатичний аци-нус. При великому збільшенні видно тісно прилеглі один до одного і перерізані в різних напрямах кінцеві відділи, між якими є невелика кількість внутрішньочасточкової сполучної тканини. Передусім, кидається в очі розподіл кожного кінцевого відділу на дві частини — центральну, забарвлену в рожевий колір, і периферичну, що має фіолетовий колір. У центральній частині є зерна зимогену, а в периферичній — добре розвинена цитоплазматична сітка з рибосомами. Відповідно кожна клітина кінцево-
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
то відділу розділяється на периферичну і центральну частини, не схожі за забарвленням. Між кінцевими відділами зустрічаються вставні протоки в поперечних і рідше, у поздовжніх розрізах. Між цими структурами розміщуються ендокринні острівці і внутрішньочасточкова сполучна тканина.
Замалювати препарат при великому збільшенні — об. 40, ок. 15 (рис. 55), починаючи із контурів кінцевих відділів у витляді кружечків та овалів, іноді розталужених. Потім розділити їх на клітини крутлими ядрами і зафарбувати радіальними штрихами їхні периферичні частини. Ендокринні острівці слід замалювати у витляді скупчень клітин епітелію, траниць між якими не видно. Є тут також у великій кількості кровоносні капіляри.
Рис. 55. Підшлункова залоза теляти.
Позначення: 1. Кінцеві відділи. 2. Міжчасточкова сполучна тканина. 3. Ендокринні острівці. 4. Вставні протоки. 5. Кровоносна судина. 6. Вивідна протока. 7. Зерна зимотену. 8. Рибосоми.
Препарат 52. Печінка свині (рис. 56).
Препаратом є зріз печінки свині, зафарбований тематок-силіном та еозином.
При малому збільшенні видно особливість печінки свині — це чіткий поділ тканини печінки на часточки прошарками спо-
159
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
лучної тканини з міжчасточковими судинами і жовчними протоками. У оентрі часточки видно поперечний або косий зріз оентральної вени, від якої радіально відходять капіляри печінки — внутрішньочасточкові вени, що розділяють паренхіму печінки на радіальні ряди клітин — печінкові балки. Останні розгалужуються і утворюють сітку. Розглянути при великому збільшенні печінкові балки, контури гепатсщитів і знайти двоядерні клітини.
Замалювати препарат при малому збільшенні — об.8, ок. 15 (рис. 56), показати одну часточку та частини сусідніх часточок. Показати міжчасточкову сполучну тканину, а також судини та жовчні протоки, печінкові тріади. Починати рисунок із оент-ральної вени, потім показати контури балок, не поділяючи їх на клітини. Товщина балок і проміжки між ними повинні бути однаковими, кількість їх на периферії збільшується за рахунок розгалужень і анастомозів. Після оього у балках у вигляді крапок показати ядра гепатсщитів.
Рис. 56. Печінка свині.
Позначення: 1. Міжчасточкова сполучна тканина. 2. Печінкові балки. 3. Центральна вена. 4. Внутрішньо-часточкові судини. 5. Міжчасточкові кровоносні судини. 6. Жовчні протоки.
160
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
Препарат 53. Печінка коня (рис. 57).
Препаратом є зріз печінки коня, зафарбований гематоксиліном та еозином. При малому збільшенні видно поперечні зрізи часточок печінки, що мають полігональну форму, в їх центральній частині знаходяться центральні вени. Від них у радіальному напрямі розходяться ряди гепатоцитів — печінкові балки. Останні на периферії розгалужуються і утворюють анастомози у вигляді сітки. Часточки нечітко відділяються одна від одної у зв'язку з тим, що сполучної тканини між ними дуже мало. Між часточками знаходяться кровоносні судини і жовчні протоки — печінкові тріади.
При великому збільшенні розглянути гепатоцити.
Замалювати препарат при малому збільшенні — об.8, ок.15 (рис. 57). На рисунку показати одну часточку повністю і декілька прилеглих до неї частинок сусідніх часточок, щоб було видно не тільки її будову, а й характер з'єднання останніх між собою. Починати потрібно з центральної вени. Потім замалювати контури печінкових балок, не розділяючи їх на клітини, тому що межі між ними не помітні. Треба мати на увазі, що товщина балок, а також щілини між ними повинні бути однаковими. На периферії кількість балок збільшується за рахунок їх розгалужень та анастомозів.
6
3
2
5
1
Рис. 57. Печінка коня.
Позначення: 1. Межа між часточками. 2. Печінкові балки. 3. Центральна вена. 4. Внутрішньочасточкові судини. 5. Міжчасточкові судини. 6. Печінкові тріади.
