Цитологія, гістологія, ембріологія - Новак В.П.
Скачать (прямая ссылка):
Під великим збільшенням проглянути кілька цибулин, вибрати розрізану по середині лінії, в якій видно тонкий канал, що входить у цибулину з поверхні епітелію — це смакова пора. В цибулині видно два види клітин: смакові — з витягнутими тонкими ядрами, підтримувальні ядра в них овальні і світлі.
Замалювати препарат при великому збільшенні — об. 40, ок. 15 (рис. 42). Показати латеральну поверхню листочко-подібного сосочка, багатошаровий плоский епітелій і розташовану в ньому цибулину.
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
«*-2
9 -^ ~«-3
5->
-*-8
Рис. 43. Розвиток зуба свині: закладка епітеліального зубного органа в щелепі ембріона свині.
Позначення: 1. Епітелій ясен (десни). 2. Зубна пластинка. 3. Епітеліальний зубний орган. 4. Пульпа зубного органа. 5. Енамелобласти. 6. Одонтобласти. 7. Зубний сосочок. 8. Зубний мішечок. 9. Поверхневий зубний епітелій.
143
Препарат 39. Розвиток зуба свині: закладка епітеліального зубного органа в щелепі ембріона свині (рис. 43).
Препарат являє собою фронтальний зріз через щелепу ембріона свині, зафарбований гематоксиліном і еозином.
При малому збільшенні можна побачити багатошаровий плоский епітелій, який у зародка має вигляд округлих і неправильної форми клітин, що утворюють зубні бруньки. В глибині препарату у сполучній тканині видно темнозабарвлені неправильної форми перетинки — ділянки розвитку кістки. У центральній частині препарату видно хрящ — зачаток носової перетинки. По боках від нього недалеко від поверхні знаходиться утворення у вигляді ковпачків, відкритих у глибину щелепи. Це — епітеліальні зубні органи. Збоку кожного з них або над ними міститься епітеліальна смужка, спрямована до поверхні — зубна пластинка.
Епітеліальний зубний орган являє собою подвійний ковпачок, на обох поверхнях якого розташовані густорозміщені епітеліальні клітини — зовнішній і внутрішній зубний епітелій.
1->
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
144
Клітини внутрішнього зубного епітелію називаються енамело бластами (утворюють емаль). Поміж цими двома рядами клітин розміщується пульпа зубного органа. Сполучна тканина всередині поглиблення епітеліального зубного органа називається зубним сосочком. Зовнішні клітини, які прилягають до енамелоблас-тів, називаються одонтобластами (утворюють дентин). Сполучна тканина навколо зачатка зуба називається зубним мішечком.
При великому збільшенні розглянути окремо структури препарату, особливо розвиток емалі та дентину.
Замалювати препарат при малому збільшенні — об. 8, ок. 15 (рис 43).
Препарат 40. Поперечний зріз шийної частини стравоходу собаки (рис. 44).
На препараті — поперечний зріз шийної частини стравоходу собаки, зафарбований гематоксиліном та еозином.
При малому збільшенні препарат треба розташувати так, щоб зверху був багатошаровий плоский епітелій. Під епітелієм міститься сполучна тканина — власна пластинка слизової оболонки. Вона без меж переходить у підслизову основу, яка складається з рихлої сполучної тканини і розгалужених трубкоаль-веолярних залоз.
На деяких препаратах видно пучки клітин гладенької м'язової тканини — залишки м'язової пластинки.
М'язова оболонка складається з двох шарів поперечносмугастої м'язової тканини, які мають різне направлення волокон, найчастіше спіральне.
Зовнішня оболонка — адвентиція, утворена волокнистою тканиною. При великому збільшенні розглянути епітелій, залишки м'язової пластинки, залози, а також поперечносмугасті м'язові волокна м'язової оболонки.
Замалювати препарат при малому збільшенні — об. 8, ок. 15 — один сектор стінки стравоходу (рис. 44).
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
8
7
5
12
10
11
3
4
2
Рис. 44. Поперечний зріз шийної частини стравоходу собаки.
Позначення: 1. Слизова оболонка. 2. Епітеліальний шар. 3. Власна пластинка. 4. М'язова пластинка. 5. Підслизова основа. 6. М'язова оболонка. 7. Внутрішній шар. 8. Зовнішній шар м'язової оболонки. 9. Адвентиція. 10. Складки слизової оболонки. 11. Залози. 12. Кровоносна судина.
Препарат 41. Дно шлунка: фундальна частина шлунка собаки (рис. 45 а, б).
На препараті — розріз дна шлунка собаки, зафарбований гематоксиліном та еозином. При малому збільшенні видно три оболонки — слизову, м'язову та серозну. Слизова — най-товстіша, зібрана складками, має нерівні контури поверхні і містить у собі трубчасті залози та формує шлункові ямки. Розташувати препарат потрібно слизовою оболонкою догори, знайти поміж складками поздовжньо розрізані трубчасті залози. Вони мають вигляд паралельних рядів клітин, розташованих перпендикулярно до поверхні.
Слизова оболонка на поверхні вкрита одношаровим призматичним епітелієм, у клітинах якого ядра містяться на базальному полюсі, а в цитоплазмі багато слизу. Заглиблення епітелію у власну пластинку утворюють шлункові залози. Перед впадінням залози у шлункову ямку вона утворює звужену
145
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
частину — перешийок залози. Кожна залоза — це трубка, стінка якої має два ряди клітин кубічної форми, і ці клітини неоднакові. Серед них розрізняють головні гландулоцити, екзокрино-цити, забарвлені гематоксиліном; парієтальні (екзокриноцити; гландулоцити, забарвлені еозином і розміщені по одній між головними), а також додаткові клітини чи мукоцити, розміщені поблизу шийки залози. Між головними екзокриноцитами розміщуються поодинокі ендокриноцити. Рисунок треба починати з контура поверхні слизової оболонки. Далі намалювати її епітелій, контури залоз, а потім розділити їх на клітини. Розташовані залози густо, і тому залозистої тканини повинно бути показано більше, ніж сполучної.
