Цитологія, гістологія, ембріологія - Новак В.П.
Скачать (прямая ссылка):
106
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
Препарат 18. Щільна колагенова сполучна тканина сухожилка теляти (рис. 22).
5
3
Рис. 22. Щільна сполучна колагенова тканина сухожилка теляти.
Позначення: 1. Пучки колагенових волокон. 2. Ядра крилатих клітин. 3. Прошарки рихлої сполучної тканини. 4. Капіляри. 5. Ядра фіброцитів рихлої сполучної тканини.
Судячи з назви, ця тканина відрізняється від рихлої сполучної тканини своїми фізичними властивостями. Компоненти розташовуються не розосереджено, а йдуть паралельно один одному, чи переплітаючись, формують більш складні щільні структури. В залежності від розташування волокон розрізняють оформлену і неоформлену щільну сполучну тканину. З цієї тканини побудовані сухожилля, зв'язки, деякі фасції, апоневрози м'язів, а зі змішаної сполучної тканини побудовані окістя й охрястя.
Ця тканина належить до оформлених сполучних тканин, і препарат готується, як правило, із сухожилків. Зрізи фарбуються гематоксиліном та еозином.
При малому збільшенні видно паралельно розташовані та забарвлені в рожевий колір пучки колагенових волокон.
Між пучками розташовані паличкоподібні ядра фіброцитів. Останні в цій тканині носять назву "крилаті клітини", цито-
107
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
плазму яких не видно тому, що вона витягнута тоненькою смужкою за ходом волокон і забарвлюється однотонно з ними.
Декілька таких тоненьких пучків колагенових волокон утворюють більший пучок, що відділяється від інших таких же пучків прошарками рихлої сполучної тканини, в якій проходять кровоносні судини.
При великому збільшенні необхідно розглянути пучки колагенових волокон, ядра крилатих клітин, прошарки рихлої сполучної тканини, все замалювати при великому збільшенні — об. 40, ок. 7. При замальовуванні потрібно чітко розмежувати пучки колагенових волокон і окремі волокна показати поздовжніми штрихами. Після цього замалювати клітини та рихлу сполучну тканину (рис. 22).
Кров
Кров ссавців
За своєю будовою і виконуваною функцією кров є особливим видом сполучної тканини, що складається з клітин і міжклітинної речовини.
Спеціалізована для виконання трофічних функцій. Клітинний склад крові, чи формені елементи — це еритроцити, лейкоцити і кров'яні пластинки. Міжклітинна речовина — це солом'яно-жовтого кольору прозора рідина, плазма крові. Джерелом утворення крові в ембріонів є мезенхіма, а також печінка на ранніх стадіях утробного життя. В дорослому організмі ге-мопоез відбувається за рахунок ретикулярної тканини, що приходить на зміну мезенхімі, з якої побудовані кістковий мозок, селезінка і вузлики.
Структура і кількість формених елементів у ссавців і птахів неоднакова і може змінюватися в зв'язку зі зміною внутрішнього обміну. Тому аналіз крові має велике клінічне значення при діагностиці різних хвороб.
Препарат 19. Мазок крові BPX (рис. 23).
Препарат являє собою мазок крові ВРХ, зафарбований гематоксиліном та еозином. При малому збільшенні все поле зо-
108
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
ру в мікроскопі займають червоні кров'яні тільця або еритроцити. Необхідно знайти таку ділянку, де вони будуть розташовані не дуже густо. Таку ділянку треба поставити в центрі поля зору. Розглядаючи цю ділянку при великому збільшенні, потрібно знайти круглі, приблизно однакової форми еритроцити. Внаслідок недоліків фіксації та фарбування еритроцити легко змінюють свою форму. Отже, це клітини, яких у нормі в крові не буде, тому їх малювати не потрібно. Повертаючи мікрогвинт мікроскопа, легко переконатись у тому, що цитоплазма еритроцита в центральній частині світліша, бо клітина в центрі тонша, ніж по краях, тобто має форму двояковвігнуто-го диска. На рисунку потрібно зобразити 5—6 еритроцитів так, як їх видно на препараті. Після цього знайти декілька лейкоцитів, що належать до різних типів гранулоцитів та агранулоцитів. Перш за все, вони відрізняються від еритроцитів наявністю ядра, тому їх легко виявити при малому збільшенні та детально розглянути і замалювати при великому збільшенні. Легко визначити лімфоцити, які мають дуже велике ядро, що займає майже всю поверхню клітини. Залежно від величини клітини можна відрізнити малий, середній та великий лімфоцити. Не важко виявити наявність нейтрофілів — їх цитоплазма забарвлена в блакитний або фіолетовий кольори, має дуже дрібну зернистість. Найчастіше в полі зору мікроскопа зустрічаються клітини з ядром, яке ніби складається з окремих сегментів — це сегментоядерні нейтрофіли. Значно рідше зустрічаються паличкоядерні нейтрофіли. Вони мають ядро видовженої форми. Надзвичайно рідко можна зустріти клітини з круглим ядром — юні нейтрофіли. Як правило, серед 20—30 гістологічних препаратів крові в нормі обов'язково спостерігаються клітини досить великих розмірів. Характерною їх ознакою є наявність у цитоплазмі досить великих зерен — гранул рожевого кольору. Ядро найчастіше посегментоване — це сег-ментоядерні еозинофіли. Майже ніколи не виявляються на гістологічних препаратах крові здорових тварин базофіли, дуже рідко спостерігаються моноцити та кров'яні пластини.
