Цитологія, гістологія, ембріологія - Новак В.П.
Скачать (прямая ссылка):
Обростання жовтка відбувається, передусім, за рахунок ектодерми, потім обростає ентодерма, і лише після цього між ними проростає мезодерма. Коли ці зародкові листки зустрінуться на вегетативному полюсі, жовтковий мішок буде повністю сформований і до його складу ввійдуть ентодерма і вісцеральний листок мезодерми. Ентодерма і парієтальний листок мезодерми відокремлені від жовтка порожниною мезодермаль-них мішків і є продовженням серози, яка після зростання всіх зародкових листків на вегетативному полюсі яйцеклітини перетворюється в замкнутий мішок, що вкриває зародок разом з іншими зародковими оболонками.
У стінці жовткового мішка є кровоносні судини, через які трофічний матеріал проникає у кровоносне русло. Ці судини, збираючись у крупніші стовбури, проходять у складі пупкового стебельця від жовткового мішка до тіла зародка. Таким чином, функцією жовткового мішка є живлення зародка жовтком. Крім того, саме тут починається розвиток крові та кровоносної системи.
До плідних оболонок належить ще й алантоїс, який утворюється одночасно з жовтковим мішком із випинання первинної кишки поза жовтковим стебельцем. Спершу це утворення невелике, але згодом воно розростається, виходить за межі зародка, з'єднується з ним через пупкове стебельце і займає весь простір між амніоном, жовтковим мішком і серозою. Одна його частина прилягає до повітряної камери яйцеклітини, здійснюючи обмін газами між судинами алантоїса і зовнішнім середовищем. Невелика його ділянка, що знаходиться всередині тіла зародка, виконує функцію виділення. Разом з цим, алантоїс обростає білком яйця, на ньому утворюються ворсинки, за допомогою яких білок всмоктується, проникає в кровоносне русло і живить зародок.
Таким чином, алантоїс є органом обміну речовин і здійснює функції: дихання, живлення і виділення.
75
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
76
Після того, як весь жовток і білок будуть використані для живлення, зародок стає настільки сформованим, що може самостійно зруйнувати шкаралупу і вийти з яйця.
Характерними загальними ознаками розвитку птахів є:
1. Телолецитальні яйцеклітини з великою кількістю жовтка і дискоїдальне дроблення.
2. Дуже складне утворення гаструли — в основному шляхом розщеплення (деламінації) бластодерми.
3. Поділ зародкового диска на темне і світле поле.
4. Утворення первинної смужки, первинного вузлика та головного відростка.
5. Утворення зародкових оболонок:
а) серози, що покриває зародок разом з іншими оболонками;
б) амніона, що покриває тільки тіло ембріона;
в) жовткового мішка, в якому знаходиться жовток;
г) алантоїса, що розміщується між ними.
Стадії розвитку птахів
В інкубації птахів важливе значення має знання стадій розвитку, оскільки кожна з них має певні особливості обміну речовин. Якщо під час інкубації не будуть створені умови, необхідні для переходу в наступну стадію розвитку, зародок може швидко загинути.
Стадія латебрального живлення, яка характеризується відсутністю кровообігу, охоплює весь період від початку розвитку і триває 30—60 годин. Зародок використовує речовини, що знаходяться в найближчій до нього частині жовтка — в ла-тебрі. Для нього необхідно ще дуже мало кисню, оскільки джерелом енергії в цей час є вуглеводи (глікоген), які розщеплюються через відсутність кисню. В латебрі містяться всі речовини, необхідні для цього періоду розвитку (білки, солі, вода). Аміак, що вивільнюється при розщепленні білків, ще не може синтезуватися цілком у сечовину або в сечову кислоту.
Стадія жовткового живлення за наявності жовткового кола кровообігу триває від 30—36 годин до 7—8-го дня. Однією з
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
важливих особливостей розвитку птахів є рання закладка серця і кровоносних судин. Серцебиття починається вже через 30 годин після початку інкубації. Разом з цим створюється і спеціальний апарат живлення — жовтковий мішок з його кровоносними судинами. До тіла зародка надходить і кисень (хоча й в обмеженій кількості), що полегшує засвоєння білків і жирів. Запас глікогену майже вичерпується, а затримка розвитку жовткового кола кровообігу може виявитися катастрофічною. У цей період формуються всі органи зародка і зародкові оболонки. Швидко розвивається нервова система, що регулює життєдіяльність органів, починає скорочуватись мускулатура, включається в роботу печінка, продукти розпаду білків синтезуються в сечовину, тому й стають менш шкідливими для зародка.
Стадія дихання атмосферним киснем і живлення білком яйця триває від 7—8-го до 18—19-го днів. Найбільш типовим для цієї стадії є інтенсивний розвиток алантоїса. Густа сітка судин разом із серозною оболонкою прилягає безпосередньо до підшкаралупної плівки, що різко покращує постачання кисню. Надлишок кисню полегшує засвоєння жирів. Зародок за цей час перетворюється в повністю сформований плід, який живиться переважно за рахунок білків білкової оболонки. Остання до цього часу дуже ущільнюється й обростає серозною оболонкою. Особливо використовується білок у період між 13-м та 16-м днями. Значно посилюється мінеральний обмін внаслідок розчинення шкаралупи, що в цей час розпочалося. Аміак синтезується в сечову кислоту, що відкладається в порожнині алантоїса. Здатність до такого синтезу характерна для птахів, і виникає вона в результаті адаптації зародка до тривалого розвитку в оболонках яйця. Сечова кислота, на відміну від сечовини, нерозчинна і не має на організм шкідливого впливу.
