Цитологія, гістологія, ембріологія - Новак В.П.
Скачать (прямая ссылка):
У деяких тварин акросома при зіткненні спермія з яйцеклітиною виділяє акросомну нитку (перфораторій). Уся голівка вкрита плазмолемою, яка переходить на шийку. Шийка спермія є найбільш рухливою його частиною, ніби суглоб між
47
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
48
голівкою і хвостиком. Від голівки шийка відокремлюється базальною пластинкою. Цитоплазма шийки включає дві цен-тріолі. Найближча до ядра центріоль називається проксимальною, вона має вигляд невеликого щільного циліндра, а під час запліднення переходить у яйцеклітину, бере участь у діленні зиготи. Більш віддалена від ядра дистальна центріоль значно відрізняється від проксимальної і з'єднується з основою шийки хвостика. Хвостик спермія, у свою чергу, поділяється на зв'язувальний, головний і кінцевий відділи. Ці відділи під світловим мікроскопом мало відрізняються один від одного, однак при дослідженні електронним мікроскопом видно характерні особливості кожного з них. Головний відділ хвостика утворений парою мікротрубочок з осьовою шийкою, на периферії розміщені 9 пар мікротрубочок, які оточує плазмолема з тонким прошарком цитоплазми. В останній є значна кількість циркулярно зорієнтованих тонофібрилярних структур. Будова кінцевої частини хвостика сперматозоїда нагадує будову головної частини, проте вона відрізняється тим, що в кінцевій частині її відсутні циркулярні пучки мікрофібрил, а наявні лише поодинокі скоротливі мікрофіламенти.
У заплідненні спермій виконує три основних функції: 1) передає майбутньому організму батьківські гени; 2) за допомогою особливого апарата руху забезпечує зустріч з яйцеклітиною; 3) вносить центросому, необхідну для розподілу заплідненого яйця. Тому спермій має ядро, центріолі і зв'язаний з ними апарат руху, мітохондрії і видозмінений пластинчастий комплекс, що містить гіалуронідазу. Спермій значно менше яйцеклітини, здатний до руху (реотаксис — рух проти течії слизу, хемотаксис — рух на хімічні подразники).
Препарат 9. Сперматозоїди барана (рис. 11).
Препарат являє собою мазок сперми барана, зафарбований гематоксиліном.
При малому збільшенні потрібно знайти одну з таких ділянок, де мазок достатньо тонкий, а тому добре видно окремі сперматозоїди.
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
Цю ділянку розглянути при великому збільшенні. У кожному сперматозоїді можна розрізнити голівку, хвостик та ділянку між ними — шийку. Остання спостерігається як маленька темна цяточка (плямочка) під головою. У хвостику виділяється темніше зафарбована проміжна частина (або зв'язувальний відділ), що прилягає до шийки та вкрита цитоплазмою. Інші частини хвостика мають назви головного та кінцевого відділів. Пересуваючи препарат, можна побачити сперматозоїди, в яких на різній висоті хвостика знаходяться у вигляді потовщення цитоплазматичні краплини. Це ознака остаточного формування сперматозоїда. Крім того, можна спостерігати і сперматозоїди, в яких частково або повністю зруйнований хвостик.
Замалювати при великому збільшенні — об. 40, ок. 15 — декілька сперматозоїдів. Необхідно достатньо точно передати їхню форму, розташування та співвідношення величини голівки та хвостика (рис. 11).
Рис. 11. Сперматозоїди барана.
Позначення: 1. Голівка. 2. Шийка. 3. Хвостик.
4. Зв'язувальний відділ. 5. Головний відділ.
6. Кінцевий відділ. 7. Цитоплазматична краплина
49
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
50
Жіночі статеві клітини, або яйцеклітини, мають неоднакову будову у тварин різних видів. Всі вони являють собою досить велику, найчастіше округлу клітину, яка має кругле ядро з ядерцем і велику кількість цитоплазми. В цитоплазмі знаходяться органели і включення. Поживним матеріалом є білкові включення (у вигляді жовтка). Кількість його може бути різною в зв'язку з неоднаковими умовами розвитку зародка, на чому й базується класифікація яйцеклітин. У нижчих хребетних яйцеклітина має невелику кількість жовтка, який знаходиться в цитоплазмі у вигляді розсіяних по всій яйцеклітині включень. Яйцеклітини, що мають мало жовтка, що розміщений рівномірно, називаються оліголецитальними. Вони є в ланцетника, морського їжака, морської зірки та в інших примітивно організованих тварин, розвиток яких відбувається у водному середовищі. Невелика потреба їх у жовтку пояснюється швидкістю розвитку, що призводить до утворення примітивної личинки, здатної до самостійного живлення. У ссавців розвиток зародка проходить в організмі матері, а не вільно, і живиться він тими речовинами, які потрапляють у нього через плаценту з кров'ю матері. Отже, у ссавців потреба в жовтку невелика, тому яйцеклітини також є оліголецитальни-ми. Яйцеклітини тих тварин, у яких личинки більш складно організовані і процес розвитку ембріона тривалий, містять більшу кількість жовтка. При цьому він є найбільш важкою складовою частиною яйцеклітини і накопичується в нижній його половині, тоді як у верхній частині розміщені ядро і цитоплазма, яка не містить жовтка. Такі яйцеклітини спостерігаються в амфібій і осетрових риб. Вони називаються мезолецитальними. Полюс яйцеклітини, в ділянці якого знаходиться ядро і на якому накопичена цитоплазма, називається анімальним, точніше тваринним. Тут проходять головні процеси ембріонального розвитку й утворюються нервова система і зовнішній шар шкіри. Протилежний полюс, на якому накопичений жовток, називається вегетативним. Тут знаходиться матеріал для енергетичних процесів, точніше для обміну речовин.
