Цитологія, гістологія, ембріологія - Новак В.П.
Скачать (прямая ссылка):
43
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
44
клітини не виключається. Цей процес проходить без утворення ниток веретена, не відбувається також спіралізації хромосом, тому ДНК може розподілятися в дочірніх клітинах нерівномірно. Амітоз буває: генеративний, дегенеративний і реактивний.
Генеративний амітоз відбувається в найпростіших організмах, дегенеративний — спостерігається в диференційованих клітинах, що втратили здатність до мітотичного поділу; реактивний амітоз зв'язаний з різкою активізацією клітини, викликаною походженням тканини (характерний для клітин епітелію).
Препарат 8. Амітотичне ділення в клітинах епітелію сечового міхура (рис. 10).
Препарат являє собою відбиток слизової оболонки сечового міхура, зафарбований залізним гематоксиліном або гематоксиліном та еозином. На ньому видно при малому збільшенні в деяких місцях однорідний фон, що являє собою слиз та накопичення відшарованих клітин. Останні мають досить різноманітну форму, але взагалі вони круглі. Необхідно вибрати місце, де накопичення не занадто густі та видно окремі клітини.
Таку тканину потрібно уважно розглянути при великому збільшенні, в основному звернути увагу на клітини з добре окресленими контурами та чітко вираженими ядрами. Переміщуючи препарат та розглядаючи ряд таких клітин, можна знайти деякі з витягнутими ядрами та розділеними ядерцями, з двома або декількома ядрами, з перешнурованим тілом клітини, а також новоутворені молоді клітини.
При великому збільшенні — об. 40, ок. 15 — замалювати різні стадії амітозу (рис. 10).
Рис. 9. Мітотичне ділення рослинних клітин у корінці цибулини.
Позначення: 1. Інтерфаза. 2. Профаза. 3. Метафаза. 4. Анафаза. 5. Телофаза. 5. Каріоплазма. 7. Ядерце. 8. Цитоплазма. 9. Хромосоми
2
Рис. 10. Амітотичне ділення в клітинах епітелію сечового міхура.
Позначення: 1. Поділ ядерця. 2. Поділ ядра. 3. Новоутворені клітини
45
ЗАГАЛЬНА ЕМБРІОЛОГІЯ
Ембріологія — це наука про розвиток організму з моменту запліднення яйцеклітини до народження або вилуплення. Для цілеспрямованої племінної роботи, трансплантації ембріонів, виведення нових порід продуктивних тварин, профілактики та лікування репродуктивної системи, лікар ветеринарної медицини повинен знати основні закономірності ембріогенезу пренатального та постнатального онтогенезу. Загальна ембріологія вивчає будову та генез статевих клітин (гамет), процес запліднення, подальше ділення зиготи та формування зародкових листків, закладку осьових органів, ембріогенез плідних оболонок.
Статеві клітини чи гамети є чоловічі і жіночі. Великі нерухомі гамети, що містять велику кількість поживного матеріалу,— це жіночі статеві клітини чи яйцеклітини.
Чоловічі гамети — дрібніші, вони здатні до руху, не містять запасів поживного матеріалу і називаються сперматозоїдами чи сперміями.
Статеві клітини (гамети) та запліднення
Вивчаючи статеві клітини, слід пам'ятати, що спермії та яйцеклітини відрізняються за морфологією та функціями. Чоловічі статеві клітини (спермії) передають батьківські гени, за допомогою апарата руху забезпечують зустріч з яйцеклітиною, вносять у неї центросому.
Жіночі статеві клітини (яйцеклітини) відзначаються великою масою цитоплазми (запаси трофічної речовини), наявністю складної системи оболонок, поляризованою будовою клітини.
Статеві клітини мають характерну здатність до запліднення, точніше до злиття з клітиною протилежної статі, що дає початок розвитку нового організму. У зв'язку з цим, статеві клітини порівняно із соматичними мають ряд особливостей, із яких
46
*Цитологія, гістологія, ембріологія *
найбільш важливою є наявність у них половинного набору хромосом, а разом з ним і ДНК.
Будова статевих клітин
У заплідненні спермій виконує три основні функції:
а) передає майбутньому організму батьківські гени;
б) за допомогою особливого апарата руху забезпечує зустріч із яйцеклітиною і проникнення в неї;
в) вносить центросому, необхідну для ділення заплідненої яйцеклітини.
Сперматозоїд ссавців і птахів складається з трьох основних частин — голівки, шийки і хвостика. Розглядаючи під мікроскопом сперму, можна бачити, що спермії дуже рухливі завдяки їхнім хвостикам. Форма сперміїв у різних тварин неоднакова. Основні відмінності стосуються довжини окремих частин хвостика, а також форми голівки, яка може бути більш округлою чи овальною (жеребець, верблюд, пес) або ж наближатися до яйцеподібної (бик, кіт), бочкоподібної (хряк). Однак вона здебільшого буває плоскою і тому, якщо її вдається побачити під мікроскопом у профіль, вона буде мати вигляд палички.
Голівка спермія заповнена ядром, яке містить мало рідких речовин, значно ущільнене за рахунок концентрованого дезок-сирибонуклеопротеїда. Передня частина голівки спермія (близько 2/3) вкрита видозміненим апаратом Гольджі, який називається акросомою.
Акросома складається із зовнішньої та внутрішньої мембран, які на вільному краї переходять одна в одну. В електронний мікроскоп видно, що акросома голівки містить найтонші фібрили, які надають цій органелі міцну і постійну форму. У середині акросоми між мембранами є вузька щілина, яка заповнена ферментом гіалуронідазою. Цей фермент бере участь у руйнуванні оболонок яйцеклітини.
